Сандармох

Сандармо́х (рідше — Сандормох) — лісове урочище в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія, за 19 км від м. Медвеж'єгорськ, неподалік від м. Повенець, де на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. Серед жертв — переважно спецпоселенці і в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.

Сандармох
Український козацький хрест в урочищі «Сандармох»
62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д.
Тип пам'ятник
цвинтар
ліс і пам'ятка історії
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd[1]
Країна  Російська Федерація
Розташування Медвеж'єгорський район, Республіка Карелія
Тип будівлі меморіальне кладовище, пам'ятники з написами
Засновано 1997
Ідентифікатори й посилання
Сандармох (Росія)
 Сандармох у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
Сандармох, опубліковано 23 січня 2013 року.

Місце масових страт людей віднайшли громадські активісти в липні 1997 року[2]. Радіо «Свобода» і газета «День» оголосили 2012 рік — Роком Списку Сандармоху[3].

Соловецький етап

З'ясовано, що Сандармох є спеціальною територією, яку використовували органи НКВС СРСР для проведення масових страт цивільного населення. Зокрема, об'єкт Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священство. Серед убитих — священик з Ватикану, який збирав дані про порушення прав людини в Радянському Союзі, сотні вихідців з України, зокрема митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, професори-історики Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький.[4].

Органи НКВС, а згодом МГБ, КДБ СРСР та ФСБ РФ приховували місце масових убивств від родичів загиблих і громадськості. Внаслідок спецоперації чекістів восени 1937 р. слід соловецького етапу взагалі «загубився». Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ РФ в Архангельську знайдено оригінали документів, зокрема «альбом» розстрільних протоколів. Відповідальним за виконання вироків і одним з безпосередніх виконавців масових убивств протягом 27 жовтня  і 1—4 листопада 1937 р. був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВС Ленінградської області. Йому асистував помічник коменданта УНКВС Георгій Алафер, або конвой.

Загалом ув'язнених було 1116: п'ять вироків не виконано, бо один в'язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.

2 липня 1997 р. спільна експедиція Карельського і Петербурзького «Меморіалів», у складі якої були, зокрема, Юрій Дмитрієв (Петрозаводськ), Ірина Фліге та Веніамін Іофе, виявила місце злочину сталіністів неподалік автомобільної траси Медвеж'єгорськ — Повенець.

Пам'ять

27 жовтня 1997, у 60-ті роковини злочину сталіністів, тут уперше провели Дні пам'яті, організовані Міжнародним і Петербурзьким «Меморіалом». У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили дерев'яний український хрест роботи скульптора Миколи Малишка.

1998 відкрито меморіальне кладовище «Сандармох», встановлено гранітний пам'ятник із абстрактним написом російською мовою — рос. «Люди, не убивайте друг друга!» («Люди, не вбивайте одне одного!»).

З 1998-го щороку 5 серпня у чергову річницю початку Великого терору 1937—1938 років у лісі біля меморіальних знаків проводять православну і католицьку панахиди, мітинги громадськості. У них беруть участь і представники України. Серед інших віддали шану убитим у Сандармоху кияни Сергій Шевченко, Василь Овсієнко, Вахтанг Кіпіані, Борис Гривачевський та інші творчі особистості, які розповіли про соловецьку трагедію в пресі й книжках: «Українські Соловки», «Архіпелаг особливого призначення», «Світло людей», «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті», «Соловецький реквієм» та ін.

2004 року Товариство української культури «Калина» коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України»[5] (автори Микола Малишко та Назар Білик).

27 жовтня 2017 року, у 80-ті роковини масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох (27.10 — 04.11.1937), було оголошено Днем пам'яті, який відзначався в Україні на державному рівні.[6]

Розстріляні українці

Інші відомі жертви

Білоруський міністр Флегонт Волинець, татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс, грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников, католицький адміністратор Грузії Шио Батмалашвілі, професор історії ВКП(б) єврей Пінхус Ґлузман, черкеський письменник князь Холід Абуков, корейський діяч Тай До, православні єпископи Алексій (воронезький), Даміан (курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський), лідер баптистів СРСР Василь Колесников, представник Ватикану, отець Петер Вейґель тощо.

Див. також

Примітки
  1. Постановление Правительства Республики Карелия № 214-П от 08.08.2000
  2. Сандармох на сайті «Чудеса России». Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 10 січня 2010.
  3. Спеціальний проект Радіо Свобода «Сандармох. 75 років розстрілу». Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  4. Газета «Експрес» № 124 (6650) за 8-15 листопада 2012 року, стаття «Українська Голгофа»
  5. Пам'яті жертв соловецького розстрілу Львівська газета, 4 вересня 2007 року, № 155 (225)
  6. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

Джерела та література

Література

Посилання

Відео
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.