За канделябрами

Кінець 1970-х, США. 17-річний Скотт Торсон (Метт Деймон), що працює дресувальником тварин для кінофільмів, знайомиться з шанованим голлівудським продюсером Бобом Блеком (Скотт Бакула). Блек представляє Торсона іменитому піаністові і шоуменові Лібераче (Майкл Дуглас), якому Скотт явно подобається. Після того, як Торсон виліковує від сліпоти улюбленого собаку піаніста, він стає його асистентом і переселяється в його масштабний особняк. Поступово глядачам стає зрозуміло, що Торсон і Лібераче — гомосексуали.

Стосунки коханих розвиваються з величезною швидкістю, а Скотт розуміє, що Лібераче намагається зробити з нього молоду версію себе самого — наймає пластичного хірурга (Роб Лоу), щоб той відкоригував зовнішність молодого коханця а заодно і самого піаніста. Врешті-решт, Лібераче навіть здійснює невдалу спробу усиновлення Скотта.

Після кількох років Лібераче віддаляється від людини, яка колись була йому найближчою у житті. Торсон підсаджується на наркотики, а розбещений Лібераче постійно відвідує порнографічні театри і займається сексом із сторонніми чоловіками. Їх формальний брак закінчується за ініціативою Лібераче. За допомогою адвоката Скотт відсуджує деяку частину доходів піаніста і починає жити окремим життям, покинувши його особняк.

У грудні 1986 року Лібераче телефонує Торсонові й повідомляє, що смертельно хворий СНІДом та доживає останні місяці. Скотт відвідує піаніста, що до невпізнання змінився, і колишні коханці востаннє говорять відверто. У лютому 1987 Лібераче помирає. У фінальній сцені стрічки Скотт, знаходячись на його похоронах, уявляє Лібераче на сцені, з його традиційною пихатістю і кічем. Закінчивши вигадану виставу, піаніст злітає до небес.

Текст перед фінальними титрами оповіщає:

Перед смертю Лібераче зіграв 56 розпроданих шоу в концертному залі Радіо-сіті. Він з'являвся на сцені, у парінні над глядачами. Нині Скотт Торсон проживає в місті Ріно, штат Невада.

Содерберг запропонував Дугласу роль Лібераче ще на зйомках «Трафіку» в 2000 році[3]. Актор подумав, що режисер жартує, оскільки не вважав себе схожим на легенду американської естради[3]. Пройшло кілька років, Содерберг повернувся до назрілої ідеї і віддав Дугласу книгу реального Скотта Торсона «За канделябрами: Моє життя з Лібераче»[3]. «Я прочитав цю книгу і подумав, що вона дійсно дуже підходить для фільму» — говорив актор[3]. Пізніше він зізнавався, що ця роль стала для нього «справжнім подарунком» після того, як у 2011 році він зумів побороти рак гортані[3].

Автомо, задіяне у виробництві

Для відтворення специфічного голосу Лібераче Дуглас довго тренувався, а для навчання актора грі на піаніно Содерберг хотів найняти йому викладача, але той обмежився реальними відеозаписами піаніста і скрупульозним вивченням техніки його гри[4].

Влітку 2008 року Содерберг зв'язався зі сценаристом Річардом Лагравенезе щодо адаптації мемуарів Торсона[5]. У вересні того ж року було офіційно оголошено про розробку проекту; на головні ролі були затверджені Майкл Дуглас і Метт Деймон[5]. Декілька років Содерберг витратив на те, щоб хоч яка-небудь голлівудська студія узяла його роботу «під крило»; відмови були в кожній з формулюванням «занадто гейський фільм»[6]. Після такої невдачі постановник вирішив знімати свою стрічку виключно для телебачення.

Незважаючи на присутність у фільмі неодноразових постільних сцен, найважчим для акторів, на думку Дугласа, було щоденне накладення гриму[3]. «Ми дуже швидко знімали цей фільм, але нам щодня доводилося наносити складний макіяж. І, коли після закінчення зйомок я уперше вийшов на вулицю без нього, то навіть трохи захвилювався» — згадував він[3]. Содерберг неймовірно швидко монтував знятий матеріал, який був готовий вже до вечора знімального дня[3].

У травні 2013 року стрічка було показано на 66-му Каннському кіноогляді, де вона, в цілому, отримала украй схвальні відгуки журналістів. Дуглас був одним з центральних претендентів на приз за найкращу чоловічу роль, проте журі на чолі з Стівеном Спілбергом визнало, що Брюс Дерн більше заслуговує цієї нагороди[4][7].

Журнал Time Out оцінив стрічку чотирма зірками з п'яти, відмітивши, що вона вийшла гамірною і дискомфортно реальною[9]. Співробітник журналу The Atlantic Джон Фрош залишився задоволений роботою Содерберга: «…дотепна, поставлена в спритному темпі і послідовно розважаюча…».[10]. Оглядачеві The Washington Post Генку Стьюверу ця історія, навпаки, здалася «занадто депресивною, порожньою і, в основному, занадто неживою і зниклою»[11].

Акторські роботи ключового акторського дуету — Майкла Дугласа і Метта Деймона — зайняли окрему нішу у відгуках критиків. Роб Шеффілд з Rolling Stone пише[12]:

Ніхто й не сумнівався, що обидва актори відпрацюють свої ролі на всі сто. Особливо це стосується Дугласа, який ще нещодавно вів боротьбу з раком, і тепер повертається в кіно у стилі «після нас хоч потоп». У його виконанні Лібераче то виглядає жалюгідним і безпорадним, то гуляє на повну котушку, красуючись у шубі з білого лисячого хутра. Як ми дізнаємося з фільму, «це єдина у світі річ, у якої є особистий автомобіль з водієм».

На думку критика найавторитетнішої британської газети The Daily Telegraph Роббі Колліна, «це одне з найбільших перевтілень 68-річного актора з усіх, які він тільки коли-небудь проявляв, гідне „Оскара“»[13].

Рейтинг стрічки на сайті Rotten Tomatoes складає 95 %, заснованих на 94 рецензіях критиків[14].

• Офіційний сайт
• За канделябрами на сайті IMDb (англ.) (станом на 13.03.2016)
• «За канделябрами» на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 13.03.2016)
• «За канделябрами» на Metacritic