Збруї
Збру́ї — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Населення - 154 особи.
| село Збруї | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Бродівський район |
| Рада | Станіславчицька сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 600 |
| Населення | 154 |
| Площа | 0,574 км² |
| Густота населення | 268,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80622[1] |
| Телефонний код | +380 3266 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°09′05″ пн. ш. 24°56′06″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
210 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80622, Львівська обл., Бродівський р-н, с.Станіславчик |
| Карта | |
  Збруї | |
 Збруї | |
| Мапа | |
| |
На сьогоднішній день тільки під час великих свят може зібратися подібна кількість людей. Постійно проживає близько 80 осіб. Село славиться своїми лісами. Зайнятість місцевих жителів в основному залежить від збиральництва (особливого виду промислу лісового збирання ягід, грибів й інших багатств лісу), вирубки лісу, та від малих фермерських господарств.
Орган місцевого самоврядування — Станіславчицька сільська рада.
Назва
Назва села найбільш можливо походить від сільських умільців які виготовляли і ремонтували збрую. {ЗБРУЯ - предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. – спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); \[Маруся:\] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький). Але легенди і перекази про походження назви вже були втрачені і забуті. Також біля села Збруї можна побачити майже зниклих зубрів, то ж деколи пов'язують назву села з ними.
Історія
Історичне минуле наближених сіл сягає в глибину тисячоліть. Територія була заселена ще в кам'яну добу. На околицях придибуються типологічно близькі до пізньопалеолітичних та мезолітичних ужиткові знаряддя діяльності: крем'яні ножі, рубила, скребки, наконечники стріл. За археологічними знахідками на території с. Бордуляки виявлено існування ранньослов'янського поселення VI–VII століття. Стародавній переказ оповідає, що село Станіславчик в давнину було розташоване на лівому березі річки Стир, в урочищі «Горби», яке збереглося і по сьогоднішній день. Під час набігів татар село було спалене. Трагічною була доля жителів: майже всі вони загинули, частина захоронена в завалах підземних ходів, що вели в село. Інша оселилась вже на правому березі Стиру, розпочавши нову сторінку історії села
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Тронько П. Т. (голова) та ін. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3. — С. 170.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Иллюстрированный справочник-каталог) / Жариков Н., Артеменко И. и др. — Киев : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 339 с. (рос.)