Зелене (Верховинський район)

У 1993 р. назву села Зелена було змінено на одну літеру.[1]

Присілком села протікає річка Погорілець. У селі потоки Людовець, Гнилець, Змянки впадають у річку Чорний Черемош.

Зелене центр сільської ради, лежить у долині Чорного Черемошу, за 22 км від районного центру і 43 км від залізничної станції Ворохта. Населення — 815 осіб. Сільраді підпорядковані села Буркут, Топільче і Явірник. Бригада колгоспу ім. Івана Франка — тваринницька. У селі є церква, два лісопункти, чотири лісництва, середня загальноосвітня школа I—III cт. та дві школи І ст., при шкільна їдальня, два будинки культури, клуб, дві бібліотеки, три амбулаторії, здоровпункт, аптека, при шкільна їдальня, вісім магазинів.

У селі струмки Скорушний, Людовець, Студенєк, Погорілець впадають у Чорний Черемош.

Ґрунтова дорога веде через вододільний хребет Чивчинських гір Копилаським перевалом до села Руська Поляна на Марморощині.[2] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу такий проєкт залишається малоймовірним.

Зелену засновано на початку XV століття. У квітні 1920 року Зелена стала центром селянського повстання проти Польщі. Загін повстанців, що розташувався на горі Платку, об'єднував близько 600 чоловік.

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угорський Зеленської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Яструбці.[3]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 757 осіб, з яких 386 чоловіків та 371 жінка.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[8]

• Феогност (Бодоряк) - єпископ Богородчанський Православної Церкви України
• Шкрібляк Микола Васильович — український політик;
• Янушевська Василина — поетеса та вишивальниця.

• Історичне Прикарпаття