Мармарощина

Мармаро́щина (рум. Maramureş, угор. Máramaros) — історична область у Карпатах, зараз ділиться на Південну Мармарощину в Румунії та Північну Мармарощину в Україні. Багато лісів, які ростуть у передгір'ях та в горах, а також яблуневих садів, які ростуть на півдні української (в долині Тиси) та по долинах румунської частин області.

Мармарощина

Герб комітату Мармарош

Історична область на мапі Румунії з українською Північною Мармарощиною на півночі від румунсько-українського кордону

Мармароська жупа, 1782–1785

Назва

Мармарощина, або Мармарош — українська назва.
Марамуреш (рум. Maramureş, нім. Maramuresch) — румунська і німецька назви.
Марамарош (угор. Máramaros, тур. Marmaroş) — угорська і турецька назви.
Марматія (лат. Marmatia) — латинська назва.

Географія

Площа історичної області становить 9 716 км² — з них Україні належить 6148 км² та 3568 км² Румунії.

Міста

Головні міста: Південна Мармарощина — Сигіт; часто до Південного Мармарошу відносять і головне місто сьогоднішнього жудеця Мармарош місто Бая-Маре, іноді також і місто Сату-Маре (укр. Сатмір).

Північний Мармарош — Хуст, Тячів, Рахів, Міжгі́р'я та села Міжгірського району, Довге.

Річки

Річки краю: Південна Мармарощина — Тиса, Самош і Красна; Північна Мармарощина — Тересва, Ріка, Теребля.

Озера: Синевир

У межах Мармарощини розміщений Мармароський заповідний масив Карпатського біосферного заповідника.

Історія

V століття — край був заселений слов'янами (білі хорвати).
X століття — прикордонний край Угорщини Боршова (Borsova) став Березькою жупою (центр — Берегсас (Берегове); заснована Стефаном (Stephen) I).
XI століття — виділена округа Мармарощина з області Боршова (головне місто Борша (Borşa)).
1241 р. — татарська навала знищила тут до 50 % населення.
1353 р. — мармароський князь Драгош (Dragoş), посланий Людовиком І, заснував Молдовське князівство, васальне щодо Угорського королівства.
1359 р. — мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.
В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом — деревиною.
У 1918—1919 рр. на території Мармарощини існувала Гуцульська республіка.
За рішенням Тріанонського договіру 1920 року історичний край Мармарощина був розділений між Чехословацькою республікою (60 % території) і Королівством Румунія (південніше річки Тиса; 40 % території).
Після Другої Світової війни північ Мармарощини відійшла до СРСР і увійшла в склад Закарпатської області.

Це найбільш високогірна і важкодоступна частина Карпат. Історичні центри — Хуст і Мармарош-Сигіт. В Австро-Угорщині Мармарощина відповідала комітату Мармарош. Етнічний склад історичної області різноманітний — українці, румуни, ціпзерські німці, угорці. Назва має румунське походження і означає «Великий Муреш».

Населення

Північна Мармарощина

Північна Мармарощина тепер належить Україні і більшість населення становлять українці. В чотирьох районах сходу Закарпатської області та місті Хусті українців близько 90 %, румунів — близько 6 %, до 3 % угорців та близько 1 % інших (головним чином циган та прибулих після Другої світової війни росіян).

Див. також

Джерела та література

С. В. Віднянський. Мараморощина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 503. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.