Зелене (Петрівська селищна громада)
Зеле́не — село в Україні, у Петрівській селищній громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Населення становить 604 особи. Колишній центр Зеленської сільської ради.
село Зелене | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район/міськрада | Олександрійський район |
Громада | Петрівська селищна громада |
Рада | Петрівська селищна рада |
Облікова картка | Облікова картка |
Основні дані | |
Засноване | 1672 |
Населення | 604 |
Поштовий індекс | 28320 |
Телефонний код | +380 5237 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°27′55″ пн. ш. 33°25′13″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
177 м |
Водойми | р. Зелена |
Відстань до обласного центру |
180 км. км |
Відстань до районного центру |
26 км. км |
Місцева влада | |
Карта | |
Зелене | |
Зелене | |
Мапа | |
|
Історія
Засноване в 1651 році[джерело?]. В 2-й пол. 17 ст. виникло козацьке займище. З 1734 року в складі Інгульської паланки Нової Січі. Будівництво Петропавлівської церкви — 1752 рік для родин козаків. З 18.06.1754 Зелене в складі Слобідського козацького полку, сотник — Петро Кот, 112 мешканців чоловічої статі. 1762 рік — 276 жителів. З 22.03.1764 в складі Єлисаветградського пікінерського полку Новоросійської губернії, як державна ротна слобода, центр 12-ї роти. 1769 рік — татарський набіг і руйнація Зеленої. З початку 70-х років нове заселення, у тому числі запорожцями — «В с. Зеленому запорожці поселили 30 родин із Молдавського полку.» (Гільденштедт). На 1772 — 73 двори, 365 мешканців. На 12.09.1776 відомо про священика Даниїла Михайліва. 1793 рік — освячення нової церкви.
З 5.06.1806 в складі Верхньодніпровського повіту Херсонської губ. З 1821 — стає військовим поселенням 2-го кірасирського ескадрону Стародубського полку 3-ї кірасирської дивізії 2-го резервного кавалерійського корпусу. На 9.03.1841 відомо про священика Феофіла Мартиновича Порудіїва. 1848 рік — кількість мешканців — 1167 чол.ст. і 1158 жін.ст. На 1857 — с. Зелене знову державне поселення, а мешканці — державні селяни, мешканців — 2221 осіб. На 1867—2124 осіб.
На 1908 рік в Зеленому проживає 5311 осіб. 1917—1921 р.р. — боротьба за самостійну Україну, окупація німцями (квітень 1918), військами Денікіна (серпень, 1919), більшовиками (з 1921 по 1941 і з 1943 по 1991 р.р.). На 1.01.1925 Зелене — районний центр Зеленівського району Криворізької округи, 6724 мешканці. З 1929 триває геноцид українського народу, населення на 1972—2191 особа. З 9.03.1932 в складі Петрівського району. З 1941 по 1943 під німецькою окупацією. З 1991 в складі незалежної України. Населення скорочується, село занепадає.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1378 осіб, з яких 601 чоловік та 777 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1045 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 93,40 % |
російська | 4,40 % |
молдовська | 0,19 % |
білоруська | 0,10 % |
інші | 1,91 % |
Відомі люди
- Кришень Павло Федорович — доктор медичних наук, професор.
- Таранець Олександр Михайлович — український співак (баритон), народний артист України.
- Хавренко Василь Михайлович — український радянський діяч, бригадир прохідників шахти «Нова» Східного гірничо-збагачувального комбінату, Герой Соціалістичної Праці (1966). Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 8-го скликання.
- Хоменко Іван Євтихійович — український поет.
- Борис Павлович Куновський — художник-графік, автор екслібрисів.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.