Зеновичі

Походження роду генеалогічна традиція XVII—XVIII століть пов'язувала з сербським чи молдавським деспотом (намісником) який переїхав у Велике князівство Литовське та поступив на службу до великого князя Вітовта. Однак справжній протопласт роду Братоша відомий з документів ще кінця XIV ст. Вперше він згадується серед нобілів які поручались за полоцького князя Андрія Ольгердовича (до 1387 р.) У документі який створено між 1387 та 1392 Братоша виступає як один з поручителів за Грицька Констянтиновича перед князем Скиргайлом. У 1398—1404 роках Братоша вже перебував серед найближчого оточення Вітовта. У 1401 році вперше згадано сина Братоші, Зеновія, від імені якого і пішла назва роду.

В 1414 році Зеновій Братошич отримав від Вітовта підтвердження його прав на батьківські володіння, зокрема Миш, Чарлена, Вишнева, Постави з великим обширом до річки Дісни та інші. У 1434 вперше в документах з'являється син Зеновія, Іван, який приклав свою печатку з родовим гербом до присяжної грамоти Сигізмунда Кейстутовича. Крім Івана також відомий його брат Василь, а також двоюрідний брат Олехно Пугач у якого був син Остафій. Від цих шляхтичів і пішли відомі гілки роду Зеновичів.