Михайло Олександрович Вишневецький

Михайло Вишневецький
Народився	1529
Помер	15 жовтня 1584; Вишнівець
Поховання	Києво-Печерська лавра
Країна	Річ Посполита
Національність	русин
Місце проживання	Річ Посполита
Титул	князь
Посада	Брацлавські каштеляни, київський каштелян, київський воєвода, черкаський старостаd, канівський старостаd і Q66200947?
Конфесія	православний
Рід	Вишневецькі
Батько	Олександр Вишневецький
Мати	Катарина Скорута
Родичі	Ярема Вишневецький (внук)
Брати, сестри	Вишневецький Максим Олександрович і Вишневецький Олександр Олександрович
У шлюбі з	Гальшка Зенович
Діти	Вишневецький Олександр Михайлович, Вишневецький Юрій, Вишневецький Михайло Михайлович, Maryna Wiśniowieckad і Q64026376?
	Герб;

Михайло Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтня[1] 1584) — український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), старший Війська Запорозького реєстрового, гетьман українського козацтва, сенатор Речі Посполитої. Йому присвячена поема «Epicedion».[2]

Життєпис

1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.[3]

1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда ІІ Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.

Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгородських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ[4].

У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгром двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.

Похід на Астрахань

1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони і на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.

Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».

Війни з Московською державою

У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили)[5] та інших фортець.

Влітку 1580 року разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а по дорозі назад — околиці Брянська, Рильска та Орли.

У серпні 1581 року разом з річицьким старостою, князь Ярошом Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Орішевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошене і спалене. По дорозі назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало московське військо, однак воно було вщент розбите[6].

Володіння

За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 воєводою київським. Був воєводою київським, комендантом (каштеляном) Київського замку.

Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.

Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври[7], існував його надгробок з епітафією.[8]

Нащадки

У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:

Олександр (р.н.н. — Стамбул, 1594) — староста черкаський, канівський, корсуньський, лоївський. Одружений з Оленою Єловицькою (р.н.н. — 1587)
Михайло (1588—1619) — староста овруцький.
Юрій (р.н. невідомий — 1617/18) — каштелян київський.
Марина Вишневецька — дружина стольника полоцького Теодора Горського
Софія Вишневецька (р.н.н. — до 1595) — дружина підскарбія надвірного литовського Івана Остафія Тишкевича (†1631). У шлюбі народилось 8 дітей.

Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому

Михайло Вишневецький

Гальшка Зеновичівна
пом. бл. 1594

	Раїна Могилянка нар. 1588 пом. після 18 січня 1619	Михайло Вишневецький нар. ? пом. перед 1616


Ярема Вишневецький nbsp;нар. 1612 пом. 22 серпня 1651	Олександр Роман Вишневецький пом. 1629	Юрій Криштоф Вишневецький пом. 1629	Анна Вишневецька

Примітки

Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.
П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 545.
Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.
Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 826. (пол.) — S. 826. (пол.)
Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.
Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59
Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.

Джерела та література

Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 108—124.
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546. (пол.)

Посилання

Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Гетьман України Михайло Вишневецький (1529 — 15 жовтня 1584 р.). Він надійним був щитом цілій Україні^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Формування та встановлення Запорізької Січі Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.).

Попередник
Дмитро Вишневецький

Гетьман України
1569-1570

Наступник
Іван Свирговський

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.

[2] П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.

[3] Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 545.

[4] Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.

[5] Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 826. (пол.) — S. 826. (пол.)

[6] Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.

[7] Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59

[8] Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.