Зерноїд

Зерноїд[4] (Sporophila) — рід горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Представники цього роду мешкають в Неотропіках[5].

?
Зерноїд

Зерноїд іржастий (Sporophila hypoxantha)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Зерноїдні (Sporophilinae)
Рід: Зерноїд (Sporophila)
Cabanis, 1847[1]
Види
Синоніми
Spermophila Swainson, 1827
Callyrhynchus Lesson, 1842
Oryzoborus Cabanis, 1851[2]
Neorhynchus P.L. Sclater, 1869
Dolospingus Elliot, 1871[3]
Drepanorhynchus Dubois, 1894
Посилання
Вікісховище: Sporophila
Віківиди: Sporophila
ITIS: 179200
NCBI: 135449

Опис

Зерноїди — дрібні птахи, середня довжина яких становить 8,5-16,5 см, а вага 6,3-29 г. Вони мають короткі, конічної форми дзьоби, пристосовані до живлення насінням. Більшості видів зерноїдів притаманний яскраво виражений статевий диморфізм, однак самці деяких видів мають забарвлення, подібне до забарвлення самичок[6]. Самички і молоді птахи, що належать до різних видів зерноїдів, мають дуже схоже забарвлення, через що буває дуже складно відрізнити один вид від іншого. Самички деяких видів зерноїдів здатні сприймати ультрафіолетове випромінювання, що, імовірно, допомагає їм в ідентифікації інших птахів[7].

Таксономія і систематика

Рід Spermophila був введений англійським натуралістом Вільямом Джоном Свенсоном у 1827 році[8]. Пізніше, у 1841 році, Джордж Роберт Грей визначив бразильського зерноїда як типовий вид[9]. Оскільки назва роду Spermophila виявилася зайнятою (у 1925 році Джон Річардсон ввів її як назву роду ссавців[10]), німецький орнітолог Жан Луї Кабаніс у 1844 році замінив її на Sporophila[11][12].

Представників роду Sporophila раніше відносили до родини вівсянкових (Emberizidae), однак за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень вони, разом з бгатьма іншими видами, були переведені до родини саякових (Thraupidae)[13].

За результатами молекулярно-філогенетичних досліджень до роду Зерноїд (Sporophila) було переведено шість видів, яких раніше відносили до роду Рисоїд (Oryzoborus), а також білошию вівсянку, яка була єдиним представником монотипового роду Dolospingus[14][15]. Рід Sporophila є єдиним представником підродини зерноїдних (Sporophilinae)[16].

Види

Виділяють сорок один вид:[17]

Вид Sporophila iberaensis був описаний у 2016 році, однак ще не отримав загального визнання.

Етимологія

Наукова назва роду Sporophila походить від сполучення слів дав.-гр. σπορος — зерно і φιλος — любитель.[25]

Примітки
  1. Cabanis, Jean (1847). Ornithologische notizen. Archiv für Naturgeschichte (German) 13 (1): 186–256, 308–352 [349].
  2. J. Cabanis (1851). Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz. с. 151.
  3. D.G. Elliot (1871). Description of a new Genus and Species of Bird belonging to the Family Fringillidæ. Ibis (1). с. 402.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. J. Rising, A. Jaramillo, J.L. Copete, S. Madge & P. Ryan (2011). Handbook of the Birds of the World: Family Emberizidae (Buntings and New World Sparrows). 16 Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-78-1.
  6. Areta, J. I. (2009). Paedomorphosis in Sporophila seedeaters. Bull. B.O.C. 2009 129(2): 98-103.
  7. Benites, P., Eaton, M. D., Lijtmaer, D. A., Lougheed, S. C. & Tubaro, P. L. (2010). Analysis from avian visual perspective reveals plumage colour differences among females of capuchino seedeaters (Sporophila). J. Avian Biology. 41: 597–602.
  8. Swainson, William John (1827). On several groups and forms in ornithology, not hitherto defined. Zoological Journal 3: 158–175, 343–363 [348].
  9. Gray (1841). A List of the Genera of Birds : with their Synonyma and an Indication of the Typical Species of Each Genus (вид. 2nd). London: R. and J.E. Taylor. с. 63.
  10. Richardson, John (1825). Appendix to Captain Parry's journal of a second voyage for the discovery of a North West passage from the Atlantic to the Pacific performed in His Majesty's ships Fury and Hecla, in the years 1821-22-23. London: J. Murray. с. 313.
  11. Cabanis, Jean (1844). Avium conspectus quae in Republica Peruana reperiuntur et pleraeqiio observatae vel collectae sunt in itinere a Dr. J.J. de Tschudi. Archiv für Naturgeschichte (лат.) 10: 262–317 [291].
  12. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 133.
  13. Van Remsen & Burns, K., noviembre de 2011. «Transferir géneros de Emberizidae para Thraupidae» Propuesta (512) al South American Classification Committee. En inglés.
  14. Mason, N.A. & , Burns, K.J. Molecular phylogenetics of the Neotropical seedeaters and seed-finches (Sporophila, Oryzoborus, Dolospingus) // Ornitología Neotropical. — 2013. — Вип. 24: 139–155. — ISSN 1075-4377.
  15. N.A. Mason. Merge Oryzoborus and Dolospingus into Sporophila; Propuesta (604) // South American Classification Committee. — 2013.
  16. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution 75: 41–77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  17. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 лютого 2022.
  18. Sporophila morelleti у базі Avibase.
  19. N.A. Mason, A. Olvera-Vital, I.J. Lovette & A.G. Navarro-Sigüenza (2018). Hidden endemism, deep polyphyly, and repeated dispersal across the Isthmus of Tehuantepec: Diversification of the White-collared Seedeater complex (Thraupidae: Sporophila torqueola). Ecology and Evolution (8(3)). с. 1867–1881. doi:10.1002/ece3.3799.
  20. Sporophila beltoni у базі Avibase.
  21. M. Repenning & C.S. Fontana (2013). A new species of gray seedeater (Emberizidae: Sporophila) from upland grasslands of southern Brazil. The Auk (130(4)). с. 791–803. doi:10.1525/auk.2013.12167.
  22. Sporophila pileata у базі Avibase.
  23. É. Machado & L.F. Silveira (2010). Geographical and seasonal distribution of the Seedeaters Sporophila bouvreuil and Sporophila pileata (Aves: Emberizidae). Papéis Avulsos de Zoologia (50(32)). с. 517–533. doi:10.1590/S0031-10492010003200001.
  24. É. Machado & L.F. Silveira (2011). Plumage variability and taxonomy of the Capped Seedeater Sporophila bouvreuil (Aves: Passeriformes: Emberizidae). Zootaxa (2781). с. 49–62.
  25. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 361. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела
  • Lijtmaer, D. A., N. M. Sharpe, P. L. Tubaro & S. C. Lougheed. 2004. Molecular phylogenetics and diversification of the genus Sporophila (Aves: Passeriformes). Mol. Philo. Evol. 33:562-579.
  • Robbins, M. B., M. J. Braun, C. J. Huddleston, D. W. Finch, & C. M. Milensky (2005). First Guyana records, natural history, and systematics of the White-winged Seedeater (Dolospingus fringilloides). Ibis 147:334-341.

Посилання
  • de Schauensee, Rodolphe Meyer (1952). A review of the genus Sporophila. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia 104: 175–181. JSTOR 4064459.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.