Змішана естафета

Першу гонку в змішаній естафеті було проведено на початку 2003 року — на етапі Кубка світу в Рупольдингу. Тоді всі спортсмени бігли по 4,8 км (черговість: жін-чол-жін-чол). В першій змішаній естафеті брали участь всього 6 команд: збірні Росії, Франції, Польщі, Білорусі, Румунії та Казахстана. Саме в такій послідовності зазначені команди й фінішували.

Однак досвід проведення такої гонки видався керівництву IBU не дуже вдалим, тому наступна змішана естафета відбулася лише у 2008 році — тоді перемогу здобула збірна Норвегії. Через два роки, 12 березня 2010 року, норвежці повторили своє досягнення, а вже на третьому етапі Кубка світ з біатлон у 2010/2011 в Поклюці перемогу святкувала збірна Швеції, причому до останнього за перемогу боролася також збірна України, а французи та росіяни відстали від переможця та срібного призера всього на кілька секунд (збірна Франції посіла третє місце).

У цей час результати спортсменів у змішаних естафетах не входили до жодного заліку.

Змішана естафета дебютувала як олімпійська дисципліна на Зимових Олімпійських іграх в Сочі 2014 року.

На Чемпіонатах світу 2005 та 2006 років естафетні етапи змішаної естафети і для чоловіків, і для жінок становили 6 км, а на першій змішаній естафеті в рамках Кубка світу — 4,8 км, з двома вогневими рубежами. По одному представнику від кожної країни стартують одночасно і, пробігши свій етап, передають естафету наступному біатлоністу із своєї команди. Спочатку свої дистанції проходять жінки, а потім чоловіки. На першій змішаній естафеті в рамках Кубка світу (в сезоні 2002/2003) та на Чемпіонаті світу 2006 року перший і третій етапи проходили жінки, другий і четвертий — чоловіки. Перша стрільба — лежачи, друга — стоячи. Спортсмен, як і в звичайній естафеті має по три запасних набої на кожній стрільбі. Якщо біатлоніст використає запасні патрони, то за кожний наступний промах передбачено проходження штрафного кола, рівного 150 м.

• За даними сайту www.biathlonworld.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• За даними сайту ФБУ