Зозуля білогорла

Зозу́ля білогорла[4] (Hierococcyx varius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній Азії.

Досліджники вважають, що білогорла зозула еволюціонувала як імітатор[5] туркестанського яструба (справа)

Білогорла зозуля

Білогорла зозуля з волохатою гусінню

Білогорла зозуля

?

Зозуля білогорла

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:	Зозулеві (Cuculidae)
Рід:	Hierococcyx
Вид:	Зозуля білогорла

Біноміальна назва

Hierococcyx varius
(Vahl, 1797)[2]

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Cuculus varius
Cuculus ejulans Sundevall, 1837[3]

Посилання

Вікісховище:	Hierococcyx varius
Віківиди:	Hierococcyx varius
МСОП:	22683846
NCBI:	1463998

Опис

Білогорла зозуля — птах середнього розміру, завдовжки приблизно з голуба (34 см). Її верхня частина тіла має попелясто-сіре забарвлення, нижня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. На хвості широкі темні смуги, навколо очей характерні жовті кільця. Білогорлим зозулям не притаманний статевий диморфізм, однак самці мають переважно більші розміри. У молодих птахів груди поцятковані темними плямками, а на хвості вузькі смужки[6].

Білогорла зозуля дуже подібна до туркестанського яструба (Accipiter badius), навіть своїм польотом. Крик зозулі гучний, складається з трох нот, що повторюються 5-6 разів і потім різко обриваються, звучить протягом дня та місячними ночами[7].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[8]

H. v. varius (Vahl, 1797) — півострів Індостан;
H. v. ciceliae Phillips, WWA, 1949 — Шрі-Ланка[9].

Поширення і екологія

Білогорлі зозулі поширені на більшій частині Індійського субконтиненту, в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Бангладеш та на Шрі-Ланці. Вони живуть в рідколіссях, садах і на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя, однак популяції, що мешкають на високогір'ях та в посушливих районах мігрують[10].

Білогорлі зозулі живляться переважно комахами, а також дрібними ящірками, плодами і ягодами. Вони можуть їсти деякі види волохатої гусіні, отруйної для інших видів птахів. Білогорлим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони переважно підкладають яйця в гнізда кратеропам роду Argya[11] (зокрема попелястим, жовтодзьобим і сірим кратеропам[12][13][14]), а також чагарницям (Garrulax)[15]. Сезон розмноження білогорлих зозуль триває з березня по червень, що співпадає з сезоном розмноження кратероп. Білогорлі зозулі відкладають одне синє яйце[16].

Примітки

BirdLife International (2016). Hierococcyx varius.
Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.
Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm.. Ark. Zool. 19A: 1–116.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test.. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 275 (1644): 1817–1822. PMC 2587796. PMID 18467298. doi:10.1098/rspb.2008.0331. Архів оригіналу за 3 червня 2011.
Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16,469, 471–473. ISBN 0-19-850213-3.
Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 січня 2022.
Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon.. Bull. Brit. Orn. Club 69 (6): 56–57.
Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200–202.
Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.
Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl).. Zoos' Print Journal 16 (8): 554–556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.
Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3.. Taylor and Francis, London. с. 213–214.
Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips).. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582–584.
Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo.. Forktail 16: 182. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.
Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.

Посилання

Whistler, H (1918). The Common Hawk-Cuckoo Hierococcyx varius in the Punjab.. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 26 (1): 287.
Osmaston, AE (1912). Eggs of the Large Hawk-Cuckoo Hierococcyx sparverioides.. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 21 (4): 1330–1331.
Umar, M (1977). On the onset of brain-fever.. Newsletter for Birdwatchers 17 (2): 9.
Himmatsinhji, MK (1980). The Common Hawk-Cuckoo, Cuculus varius Vahl in Kutch.. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 329.
Waite, HW (1963). The Common Hawk-Cuckoo (Cuculus varius varius Vahl) in the Punjab.. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 60 (1): 260.
Gay, Thomas (1976). Onset of 'brain-fever'. Newsletter for Birdwatchers 16 (3): 15.
Mohan, D (1976). Onset of brainfever. Newsletter for Birdwatchers 16 (5): 11.
Ramamoorthi, MS (1976). Onset of Brainfever. Newsletter for Birdwatchers 16 (5): 9–11.
Gay, T (1988). First calls of the Common Hawk Cuckoo. Newsletter for Birdwatchers 28 (3–4): 16.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Hierococcyx varius.

[2] Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.

[3] Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm.. Ark. Zool. 19A: 1–116.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[5] Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test.. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 275 (1644): 1817–1822. PMC 2587796. PMID 18467298. doi:10.1098/rspb.2008.0331. Архів оригіналу за 3 червня 2011.

[payne-6] Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16,469, 471–473. ISBN 0-19-850213-3.

[ali-daniel-7] Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 січня 2022.

[9] Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon.. Bull. Brit. Orn. Club 69 (6): 56–57.

[hbk-10] Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200–202.

[pcr-11] Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.

[12] Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl).. Zoos' Print Journal 16 (8): 554–556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.

[13] Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3.. Taylor and Francis, London. с. 213–214.

[14] Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips).. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582–584.

[15] Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo.. Forktail 16: 182. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.

[16] Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.