Зубрицький Никодим
Никодим Зубрицький (1688[1] — 1724) — український гравер по дереву й міді, чернець.
| Никодим Зубрицький | |
|---|---|
| Народився | 1688 |
| Помер |
1724 Київ |
| Діяльність | гравер |
| Роки активності | 17 століття — 18 століття — 18 століття |
| Титул | ієромонах |
| Конфесія | православ'я |
Життєпис
Народився на Львівщині у селиці Зебря або Зубрці.
Ймовірно, замолоду прийняв чернечий постриг, став ченцем на ім'я Никодим. Вже в 1688 році виконував гравюри для Крехівського монастиря. 1691 року переїздить до Львова, де оздоблює «Служебник», що вийшов у місцевій православній друкарні. Після цього виконує замовлення Унівського та Львівського монастирів. У 1696 році гравірує «Євангіліє учительне» та «Апостола». Виконує невеликі гравюри для Акафістів. У 1700 році на замовлення монастиря Святої Катерини на Синаї ілюструє перше в Україні видання «Ірмологіона».
1704 року переїздить до Почаївського монастиря. Тут цього року[1] виконує шедевр історико-батального жанру «Облога Почаїва турками», відтворивши твір художника Анатолія (оригінал твору Анатолія не зберігся).
1705 року на запрошення гетьмана Івана Мазепи Зубрицький мандрує до Києва, де стає ієромонахом Києво-Печерської лаври.
З 1705 до 1712 року працює над 67 гравюрами до видання друкованої морально-дидактичної збірки «Іфіка Ієрополітика». У 1712 році переїздить до Чернігова, де виконує замовлення місцевих монастирів та церков, співпрацює з місцевою друкарнею. У 1717 році ілюструє «Новий заповіт». Згодом повертається до Києва, де помирає 1724 року.
Творчість
Творчий спадок Никодима Зубрицького налічує понад 400 творів, з яких близько 360 гравюр мають релігійні сюжети. Це книжкові ілюстрації, різні типи прикрас, естампи, які виконані технікою ксилографії, мідьориту та офорту. Творчо переосмислював зразки західних гравюр, сюжети яких були запозичені з античної історії, міфології, Біблії, суттєво доповнивши їх образами української літератури та фольклору.
Джерела
- Ковпаненко Н. Г. Зубицький Никодим // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 387—388. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Крип'якевич І. Причинки до словника українських граверів Бібліол. вісті. 2006. — № 4. — C. 35-37.
- Попов П. Матеріяли до словника українських граверів. — К.: Либідь, 2006. — С. 45-46.
- Свенціцький І. С. Початки книгопечатання на землях України. — Жовква, 1924.
- Фоменко В. Київська граверна школа XVII—XVIII ст. // Образотворче мистецтво. — 1980. — № 1.
- Степовик Д. Українська графіка XVI—XVIII ст.: еволюція образної системи. — К., 1982.
- Почаїв // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — С. 2287—2289.
- Широцький К. Ифіка ієрополітика // Наше минуле. — 1918. — Ч. 1.