Зубівка (Миргородський район)

Зубівка розташована на лівому березі р. Хорол, за 12 км від райцентру і за 10 км від залізн. ст. Миргород.

Село Зубівка знаходиться на лівому березі річки Хорол, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Хомутець, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Білики, на протилежному березі — село Малі Сорочинці. Розташована за 12 км від райцентру і за 10 км від залізн. ст. Миргород. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Село виникло в 1-й половині 17 ст. Зубівські козаки у складі Миргородського полку брали участь у Визвольній війні 1648—54. За ревізією 1729 в Зубівці — 85 дворів козаків і 70 дворів посполитих. У 1741 власником частини 3убівки став грузинський поет, офіцер рос. армії Давид Гурамішвілі (див. Гурамішвілі вулиця). У 70-х рр. 18 ст. в 3убівці— 133 хати, з яких 83 належали козакам і підпомічникам. У 80-х рр. 18 ст. 3убівка була одним із найбільших сіл Миргородського полку (315 хат). У 1787—902 душі, в 1795 в 3убівці діяли 4 водяні млини, Михайлівська церква. За переписом 1859 в селі налічувалося 475 дворів, 2757 мешканців, дерев'яна церква, церковна б-ка, церковнопарафіяльне попечительство. За переписом 1900, в 3убівці було 565 господарств, 3094 мешканці. Крім землеробства, розвивалися кустарні промисли і ремісництво. З 1870 в 3убівці діяло початкове народне двокласне училище, в 1905 тут навчалося 110 учнів і працювало 3 вчителі. З 1890 при училищі була б-ка.

З 1917 — у складі УНР. З березня 1918 по грудень 1919 3убівка була у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Навесні 1920 тут закріпилися московські люди, у селі сформовано волосний виконком. 1921 в 3убівці організ. артіль «Селянин». До березня 1923 3убівка була волосним центром.

1926—588 господарств, 2880 мешканців, 1927 ств. «Машинове господарство» для спільного обробітку землі. 1930 в селі діяли ТСОЗи — «Колективна праця» та «Хлібороб». Після цього комуністи почали систематичний терор голодом, жертвами якого стали переважно діти та старші люди.

1934 в селі діяли артілі «Червоний партизан», ім. П. П. Постшлева та ім. М. Н. Демченка. З 1938 функціонували середня школа, лікарня, клуб, діяли товариства і гуртки по ліквідації неписьменності.

1941 комуністи втекли із села. До Німеччини евакуювалося 181 чол., 4 чол. розстріляно за диверсійну діяльність.

У повоєнні роки кілька с.-г. артілей об'єдналися в один колгосп, який пізніше став називатися ім. XIX партз'їзду. З 1972 г-во носить назву — колгосп ім. Г. І. Петровського (спеціалізується на виробн. свинини). У 3убівці діють с. ш., міжшкільний навчально-виробн. комбінат (з 1977), дільнична лікарня, дитячий садок, Будинок культури (на 300 місць), б-ка (15 934 од. зб.). Радіофікована 1957, електрифікована 1961.

Встановлено меморіальну дошку Давиду Гурамішвілі (1947). Пам'ятники воїнам односельцям, загиблим (81 чол.) на фронтах, і на могилі (1977). Братська могила.

• Будинок культури.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)

• Існувала на карті 1648 р.
• Національна книга пам'яти жертв Голодомору в Україні. Миргородський район. Зубівка
• Історія Зубівки
• Воїни — зубівчани
• Належало грузинському поету Д. Гурамішвілі
• Погода в селі Зубівка