Зікрачі
Зікрачі́ — село в Україні, у Кагарлицькому районі Київської області. Населення становить 96 осіб.
село Зікрачі | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Київська область | ||||
Район/міськрада | Кагарлицький | ||||
Рада | Зікрачівська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA32120050130012942 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1734 | ||||
Населення | 96 | ||||
Площа | 2,203 км² | ||||
Густота населення | 43,58 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 09214 | ||||
Телефонний код | +380 4573 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°58′39″ пн. ш. 30°54′41″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
145 м | ||||
Водойми | річки: Леглич, Молодецька | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 09214, Київська обл., Кагарлицький р-н, с.Зікрачі, вул.Незалежності,2 | ||||
Карта | |||||
![]() ![]() Зікрачі | |||||
![]() ![]() Зікрачі | |||||
Мапа | |||||
![]() | |||||
|
Географія
Селом протікає річка Леглич, у яку впадає річка Молодецька.
Історія
Перша писемна згадка датована 1734 роком. Існує дві версії походження назви — за першою, назва має тюркське походження і сягає корінням монголо-татарської навали, а саме слово «зікрачі» означає килим. За другою, це видозмінена назва «Зіркачі», у свою чергу, балки, що оточують село, дещо нагадують у формі зірку.
У селі в дорадянський час існувала Успенська церква, збудована 1730 року.[джерело?] Тепер у селі будується нова церква. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Зікрачі (приписні с.с.* Воронівка, Юзефівка) XVIII ст. - Білоцерківської округі Київського нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. - Халчанської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zikr_001.xml
У селі діють магазин, сільська рада. На території села діє Кагарлицька виправна колонія.
Населення: 1823 (1926), 180 (1988), 96 (2001), 68 (2009).
Посилання
- Zikracze, wś u żródeł rzki Lehlicz, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 613. (пол.)