Зінченко Богдан Олександрович
Богда́н Олександрович Зі́нченко (нар. 7 жовтня 1977 — 14 червня 2015) — військовослужбовець, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
Зінченко Богдан Олександрович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
7 жовтня 1977 Старобільськ |
Смерть |
14 червня 2015 (37 років) Волноваха |
Військова служба | |
Роки служби | 2015 |
Приналежність |
![]() |
Вид ЗС |
![]() |
Рід військ |
![]() |
Формування | 72 ОМБр |
Війни / битви | Війна на сході України |
З життєпису
Народився Богдан 7 жовтня 1977 року в смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області. Згодом з мамою, Тамарою Петрівною, переїхали до м. Старобільськ. Він був єдиним сином, якого мама виховувала сама. Закінчив середню школу № 1 міста Старобільська (нині — Старобільська гімназія.)У ній він учився з 1 по 9 клас і здобув базову загальну середню освіту.
Після закінчення 9 класів Зінченко Богдан продовжив навчання в професійно-технічному училищі № 118 м. Старобільська. В ПТУ здобув спеціальності електрика та водія. По закінченню училища пішов працювати до проектного бюро. 18 грудня 1995 року був призваний до лав української армії на строкову службу, яку проходив у місті Нікополь, був водієм.
Після демобілізації повернувся додому в Старобільськ; працював, ремонтував будинок. У 2000 році оженився; придбав власний будинок у селі Шульгинка Старобільського району. Працював на птахофабриці — в Новоайдарському районі.
В часі війни мобілізований у січні 2015 року — солдат 72-ї окремої механізованої бригади, навідник, брав участь у бойових діях.
14 червня 2015 року пополудні помер у лікарні міста Волновахи Донецької області від двобічної пневмонії та інфекційно-токсичного набряку легенів.
Похований в селі Чмирівка.
Дитячі роки
![](../I/Scanlite1_-_%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%8F.jpg.webp)
![](../I/Scanlite3.jpg.webp)
Служба та воєнні роки
День 1 жовтня 2014 року для Богдана був надзвичайно скорботним. У місті Старобільську прощалися з невпізнаними бійцями, які воювали в зоні АТО й героїчно загинули. Зранку на центральній площі звучала траурна музика, у траурних стрічках були державні прапори, тут же височів великий центральний хрест солдатського кладовища, перев'язаний чорною хусткою, та в кілька рядів стояли накриті державними прапорами труни з тілами 28 загиблих воїнів.
А потім був день 21 листопада 2014 року. На старобільщині він знову оголошений днем скорботи. Земляки з сумом прощалися з дев'ятьма невідомими солдатами, які також загинули в зоні АТО. Саме в ці дні, як пригадує його мама, він прийняв для себе рішення: «Піду добровольцем на захист рідної землі. Якщо не я, то хто?».
Декілька разів ходив до військкомату. І ось 29 січня 2015 року Богдан отримав мобілізаційну повістку та був призваний до лав української армії. Сказав, що піде захищати свою землю і не буде ховатися від труднощів за спини інших. Після закінчення навчання в учбовій частині 6 березня 2015 року він був направлений до смт Волноваха Донецької області, де і проходив службу наводчиком 72-ї бронетанкової бригади.
Коли дозволяли обставини, він спілкувався по телефону з мамою, з друзями.
«Перші дні, ‒ говорив Богдан, ‒ було важко й дуже страшно». Обстрілювали їх з «Градів» і вдень, і вночі. Але тут проявилася справжня армійська підтримка і взаємодопомога. Бійці, які вже не перший місяць перебували в зоні АТО, допомагали новобранцям звикнути до обстрілів, ділилися власним досвідом, як правильно поводитися під час обстрілів, ознайомлювали з різними тактиками ведення бою.
Важкими були побутові умови. Жили солдати в приміщеннях для тварин, спали на холодній підлозі, підстилаючи під себе дошки. Харчувалися погано.
Перші роки війни для нашої Української армії були тяжкими…
![](../I/%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96.jpg.webp)
![](../I/%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96.jpg.webp)
Причини смерті
Склалося так, що через погані побутові умови Богдан дуже застудився і з запаленням легенів лікувався у військових шпиталях. Тяжка хвороба не відпустила його.
![](../I/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8.jpg.webp)
Життя бійця обірвалося 14 червня 2015 року. Він помер.
Нагороди
25 січня 2018 р. мама Богдана, Зінченко Тамара Петрівна була нагороджена «Орденом Матері Бійця АТО»
![](../I/%D0%9D%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg.webp)
Документи
![](../I/Scanlite1.jpg.webp)
![](../I/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8.jpg.webp)
Вшанування
- На прохання громади на школі, у якій учився Богдан, було вирішено встановити меморіальну дошку. 29 червня 2016-го на будівлі Старобільської гімназії відкрита меморіальна дошка випускнику Богданові Зінченку . На честь нашого Богдана лунав Гімн України, звучали промови військових, учителів та старшокласників. Щороку 14 жовтня, у День захисника України учні Старобільської гімназії покладають квіти на дошку, проводять тематичні зустрічі та класні години, присвячені вшануванню пам'яті загиблого бійця.
![](../I/%D0%94%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%96%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD.jpg.webp)
Джерела
- Зінченко Богдан Олександрович
- На будівлі Старобільської гімназії відкрита меморіальна дошка[недоступне посилання з листопадаа 2019]