Волноваха
Волнова́ха — місто районного підпорядкування, центр Волноваського району Донецької області.
Волноваха | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Волноваський район | ||||||||
Громада | Волноваська міська громада | ||||||||
Засноване | 1881 | ||||||||
Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 21 902 (01.01.2019)[1] | ||||||||
Площа | 11.24 км² | ||||||||
Густота населення | 2002 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 85700-85706 | ||||||||
Телефонний код | +380-6244 | ||||||||
Координати | 47°35′52″ пн. ш. 37°29′01″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 271 м | ||||||||
Водойма | р. Мокра Волноваха | ||||||||
Міста-побратими | Луцьк | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Волноваха | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 48,5 км | ||||||||
- залізницею | 58 км | ||||||||
- автошляхами | 58,4 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 597 км | ||||||||
- залізницею | 802 км | ||||||||
- автошляхами | 755 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 85700, м. Волноваха, вул. Центральна, 88 | ||||||||
Вебсторінка | Волноваська міськрада | ||||||||
Міський голова | Гукай Тетяна Євгенівна | ||||||||
Волноваха у Вікісховищі
|
Волноваха розташована на півдні Донецької області, місто є залізничним вузлом на лінії Маріуполь — Донецьк та Маріуполь — Запоріжжя. Через місто проходить автошлях Н20 (Слов'янськ — Маріуполь). Відстань до обласного центру залізницею — 58 км, асфальтованою дорогою — 54 км.
Географія
Місто займає територію 20 км², з них 59 % під забудовою. На одного жителя припадає 448 м² зелених насаджень. Поблизу розташована одна з найвищих точок Приазовської височини — Могила-Гончариха (278 м над рівнем моря). У місті працює метеостанція.
На північний захід від міста простягнувся Великоанадольський лісовий масив, закладений у 40-х роках XIX в. російським ученим-лісоводом В. Е. Граффом. Це перше лісонасадження в українському степу. Сьогодні Великоанадольський ліс є еталоном степового лісорозведення. Його площа становить 2500 га. Тут виростають десятки порід дерев і чагарників. Значна колекція екзотичних видів із різних країн світу зібрана в дендрологічному парку лісництва.
Клімат
Місто знаходиться у зоні помірного клімату. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою (-6 °С (20 °F).[2]
Клімат Волновахи | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 10 | 19 | 20 | 32 | 33 | 35 | 37 | 41 | 36 | 33 | 18 | 14 | 41 |
Середній максимум, °C | −1 | −1 | 3 | 18 | 21 | 23 | 25 | 25 | 19 | 12 | 5 | 1 | 12 |
Середня температура, °C | −6 | −2 | 1 | 9 | 15 | 20 | 21 | 21 | 16 | 9 | 3 | −2 | 9 |
Середній мінімум, °C | −10 | −5 | −1 | 6 | 12 | 16 | 17 | 16 | 12 | 6 | 1 | −5 | 6 |
Абсолютний мінімум, °C | −32 | −30 | −18 | −7 | 0 | 7 | 11 | 6 | −1 | −7 | −11 | −17 | −32 |
Днів з дощем | 8 | 6 | 8 | 10 | 10 | 9 | 7 | 5 | 7 | 6 | 10 | 11 | 97 |
Днів зі снігом | 13 | 9 | 7 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 3 | 7 | 35 |
Джерело: Weatherbase |
Історія
Поселення засноване як залізнична станція в 1881 р. під час будівництва Єкатерининської залізниці. На початку ХХ ст. у Волновасі було 45 дворів, мешкало близько 250 чоловік. До 1915 р. нараховувалося 108 дворів і 634 жителів. Були крамниця, базар, приватна пекарня, школа.
У 1895 р. на станції побудували вокзал, у 1896 р. — паровозне депо, в 1900 р. між Юзівкою і Маріуполем через Волноваху прокладена друга колія. У 1905 р. станція стала вузловою. У 1908 р. у Волноваху з Дебальцевого була переведена школа артільних старост — перша в Росії школа з підготовки майстрів (артільних старост) для будівництва залізниць.
У 1914–1916 роках у Волновасі становим приставом 2-го стану Маріупольського повіту в чині губернського секретаря служив Василь Сергійович Веселаго. Василь Веселаго закінчив фельдшерську школу в Кронштадті, служив на флоті в Севастополі. Емігрував в 1919 році. Як лікар брав участь у французькому Русі Опору[3].
Розвитку залізничного вузла і селища сприяла індустріалізація країни. У роки перших п'ятирічок побудовані хлібозавод, завод безалкогольних напоїв, харчокомбінат, друкарня.
Статус міста Волноваха отримала в 1938 р. Населення її в 1939 р. склало 15,3 тис. чол. Тут працювали дві середні і семирічна школи, дві лікарні, поліклініка, дитячий сад, стадіон, фабрика-кухня, палац культури, три бібліотеки, близько 20 магазинів. У структуру міста входили два колгоспи і радгосп.
Радянські війська відступили з міста 11 жовтня 1941 року.
У повоєнні роки Волноваха стала значним центром харчової промисловості і будівельної індустрії.
Вторгнення російських диверсантів
Вночі з 21 на 22 травня 2014 року, ближче до 6-ї години ранку між Великоанадолем (Ольгинка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха стались бойові зіткнення бойовиків ДНР з українськими військовими 51-ї механізованої бригади[4]. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», стріляли з гранатометів і ПЗРК, кулеметів. Солдатів було чоловік 30, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою 16 військових загинуло, 18 поранено. Загалом до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину[5][6][7].
Відповідальність за напад на українських військових взяв на себе підполковник ГРУ ГШ Збройних Сил Російської Федерації Ігор Безлер[8]. За його словами, серед нападників є один загиблий[9].
Цей напад бойовиків став найкривавішим за кількістю жертв від початку антитерористичної операції на сході України, кількість загиблих була більшою, аніж у боях 13 травня на околицях села Маячка Слов'янського району[10].
Того ж дня ще один український військовослужбовець загинув та двоє дістали поранення внаслідок обстрілу терористами колони військової техніки, яка здійснювала передислокацію і активних дій не вела, поблизу міста Рубіжне Луганської області[11].
За словами в.о. президента України Олександра Турчинова, під час протистояння між терористами та військовими загинули 13 українських бійців[12].
За даними департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації загальна кількість загиблих станом на 22 травня становила 16 осіб[13].
7 липня 2014 року, після двомісячної відсутності, над міською адміністрацією знову замайорів український прапор.
Уранці 21 серпня 2014 р. зазнав смертельного поранення лейтенант 1129-го полку Андрій Єременко під час артилерійського обстрілу терористами позицій зенітно-ракетної батареї, захищаючи особовий склад підрозділу та старшого за званням офіцера. 29 серпня на блокпосту під Волновахою загинув лейтенант 72-ї бригади Олександр Устименко. 2 вересня з'явилася інформація, що українські добровольчі батальйони відходять з міста після значного збільшення регулярних російських військ в зоні конфлікту, щоб укріпитися на березі річки Кальміус. 7 вересня підрозділ 72-ї бригади під керунком старшого лейтенанта Олександр Білаша після попередньої розвідки здійснив обстріл позицій терористів з реактивної артилерійської установки БМ-21 «Град». Внаслідок цих дій було знищено 5 одиниць важкої техніки та живу силу противника біля міста Волноваха. На початку жовтня-2014 до Волновахи стягуються російські підрозділи, йдуть перестрілки, зранку 7 жовтня знову почалися бої українських військових з терористами[14]. 10 жовтня під Волновахою зазнав множинних поранень солдат Держприкордонслужби Рустам Росул.
У день виборів до Верховної Ради 26 жовтня 2014-го у місті неподалік від місця ОВК № 60 почалися бойові дії, члени окружної комісії тимчасово призупинили роботу[15].
21 листопада терористи намагалися підірвати блокпост української армії автомобілем з вибухівкою. Черговий на блокпосту намагався зупинити автівку попереджувальними пострілами, водій не відреагував і на швидкості врізався в бетонне укріплення. Водію вдалося утекти, в автомобілі виявлено вибуховий пристрій, сапери вибухівку знешкодили[16].
Під час контрбатарейних перестрілок та ударів української артилерії по позиціях російсько-терористичних військ в районі Волноваха — Новотроїцьке — Докучаєвськ 5 грудня, передові підрозділи противника в напрямі Волновахи зазнали суттєвих втрат. Кілька блок-постів та укріплених позицій терористів знищені; трупи й поранені терористи вивозять в район Оленівки, на деяких знищених позиціях противник не проводить вивіз тіл убитих бойовиків[17].
29 грудня на блокпосту під Волновахою загинув солдат Львівського прикордонного загону Салівончик Володимир Володимирович[18]. Загинув у бою 30 грудня 2014 р. під Волновахою старшина 156-го артилерійського полку Валентин Драчук.
12 квітня 2015-го в місці дислокації військової частини неподалік Волновахи підірвався на гранаті солдат 1-ї танкової бригади Анатолій Дубчак — ішов перевірити перебитий електрокабель. Це сталося за 7 метрів від намету з 13 військовослужбовцями.
Теракт 13 січня 2015 року
13 січня 2015 року внаслідок теракту бойовиків «ДНР» загинуло 12 мирних жителів, ще 16 поранено.
Розслідування Служби безпеки України встановило виконавців обстрілу — артилерійський дивізіон 5-ї мотострілецької бригади «Оплот» під командуванням полковника РФ Анатолія Сінєльнікова, і безпосереднього керівника обстрілу — командира «реактивного дивізіону „Ангели аду“» Шпакова Ю. М., громадянина України.[19][20][21] 4 червня 2021 року, відповідно до рішення[22] Куйбишевського районного суду Запорізької області, Шпакова заочно засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна[23].
Новітня історія
У травні 2015 року у місті зареєстрована громада Української Православної Церкви Київського Патріархату[24].
У жовтні 2015 р. знесено пам'ятник В. І. Леніну[25].
В травні 2018 року освячено храм Святого Миколая Чудотворця Київського патріархату, побудований на честь 18-х загиблих бійців 51-ї окремої механізованої бригади[26].
17 червня 2018-го у Волновасі відкрили та освятили новий храм УГКЦ Благовіщення Пречистої Діви Марії[27].
Під час російського вторгнення 2022 року місто було майже повністю знищене[28][29].
Населення
За даними перепису 2001 року населення міста становило 24373 особи, із них 42,45 % зазначили рідною мову українську, 56,3 % — російську, 0,38 % — грецьку, 0,32 % — вірменську, 0,11 % — білоруську, 0,01 % — болгарську, циганську та німецьку, а також молдовську, польську та словацьку мови[30].
Економіка
Населення на 5 грудня 2001 р. склало 24,6 тис. чол., на початок 2004 р. — 24,3 тис. чол., на початок 2011 р. — 23,4 тис. мешканців.
Половина зайнятих у народному господарстві працюють на підприємствах залізничного транспорту. Основні промислові підприємства: заводи будівельних матеріалів, асфальтобетонні, молочний, хлібний, комбінат хлібопродуктів.
Транспорт
Місто є залізничним вузлом на лінії Маріуполь — Донецьк та Волноваха — Комиш-Зоря. Через місто проходить автошлях Н20 (Слов'янськ—Маріуполь) та Т 0512 (Волноваха — Бойківське).
Соціальна сфера
У місті діють 7 загальноосвітніх шкіл, станція юних техніків, школа мистецтв, палац дитячої і юнацької творчості, 2 лікарні, професійно-технічне училище, краєзнавчий музей.
Пам'ятники
- Пам'ятник воїнам-афганцям. Відкритий 19 вересня 2012 р. [26]
- Пам'ятник В. І. Леніну (вул. Центральна, центральний парк) було демонтовано 31 жовтня 2015 р. [27]
- Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні
- Пам'ятник загиблим танкістам
- Пам'ятник «130 років залізниці»
- Пам'ятник «Козак» (колишній пам'ятник В. І. Чапаєву) [28]. демонтований[31]
Відомі люди
Народилися
- Болбат Сергій Сергійович — футболіст збірної України
- Лубінець Дмитро Валерійович — політик, правознавець, народний депутат України 8-го скликання
- Команов Володимир Геннадійович — головний конструктор ракетно-космічного напрямку (1986-1996), заступник Генерального конструктора КБ «Південне» у програмі "Морський старт" (1996-2003).
Галерея
- Почесний знак на честь танкістів-визволителів
- Станція Волноваха
- Здоба, Волноваха, грудень 2015 р.
- Хліб Український поліпшений, Волноваха грудень 2015 р.
Цікаві факти
Під час святкування 135-рiччя міста у 2016 р. 3672 мешканці міста з 2227 українських рушників створили ланцюг єднання — «Донбас — це Україна» довжиною 4507 метрів. Рушники ж для цього етнопатріотичного рекорду України привезли з різних районів країни. Більшість учасників «живого» ланцюга одягнули вишиванки[32].
25 лютого 2015 року між м. Волноваха і м. Луцьк (обласний центр Волинської області) було підписано меморандум про співпрацю.
Засоби масової інформації
Друковане видання — газета «Наше слово», засноване 7 січня 1932 року.
Волноваха.City — міське інтернет-видання, запущене у липні 2018 року колективом Волноваха.City та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[33]
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- Клімат Волновахи
- «Жизнь и необычайные приключения доктора Веселаго, изобретателя и морехода»
- Путін перевіряє сили бойовиків на сході України - експерт. Gazeta.ua. 22 травня 2014.
- Поблизу Волновахи відбулися бої, загинули 8 українських військових - ЗМІ. Українська Правда. 22 травня 2014.
- ВИДЕО. Боевые действия под Волновахой. InfoResist. 22 травня 2014.
- Халатність командування могла стати причиною розстрілу наших військових під Волновахою. УНІАН. 22 травня 2014.
- Масове вбивство українських військових під Волновахою взяв на себе офіцер Росії "Бєс" - ІС (+відео). ICTV Факти. 23 травня 2014.
- Підполковник ГРУ взяв відповідальність за бійню під Волновахою. iPress. 23 травня 2014.
- Pro-Russian Rebels Launch Deadliest Attack Yet in Eastern Ukraine. Mashable. 22 травня 2014.
- На Сході від рук терористів загинули силовики, у лікарнях - 31 людина. УкрІнформ. 22.05.2014. Архів оригіналу за 28.05.2014. Процитовано 22.05.2014.
- Під час боїв з терористами під Волновахою загинули 13 силовиків. ТСН. 1+1. 22.05.2014
- Всього в бою під Волновахою загинули 16 людей - ДонОГА. Українська Правда. 22 травня 2014.
- Поблизу Волновахи майже тиждень тривають запеклі бої
- У Волновасі зупинили підрахунок голосів через обстріли
- Бойовики спробували вчинити теракт на блокпосту сил АТО у Волновасі
- Під Волновахою російсько-терористичні війська зазнали великих втрат
- Салівончик Володимир Володимирович
- СБУ встановила деталі обстрілу мирних громадян під Волновахою
- ГПУ встановила організаторів обстрілу автобуса під Волновахою в 2015 році. Тиждень. 9 березня 2017.
- П'ята річниця трагедії під Волновахою — прокуратура вживає заходи, спрямовані на притягнення до відповідальності всіх співучасників злочину
- Винесено обвинувальний вирок. court.gov.ua (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- Обстріл автобуса під Волновахою: учасника незаконного збройного формування заочно засуджено до довічного ув’язнення. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- У Волновасі вперше з'явилася церква УПЦ Київського Патріархату
- У Волновасі Донецької обл. знесли пам'ятник Леніну
- У Волновасі освятили храм
- У Волновасі освятили храм, збудований Івано-Франківською архиєпархією
- Ukraine: High Commissioner cites "new and dangerous" threats to human rights (англ.). Управління Верховного комісара ООН з прав людини. 3 березня 2022.
- Head of Donetsk Regional State Administration: Volnovakha almost destroyed (англ.). Interfax-Ukraine. 1 березня 2022.
- Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2021.
- Декомунізація: Чапаєва у Волновасі не врятувало і "маскування". Укрінформ. 29 вересня 2016. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 30 травня 2021.
- На Донеччині — етнопатріотичний рекорд України
- Волноваха.Сity: хто ми і навіщо робимо сайт нашого міста. Волноваха.City (рос.). Процитовано 12 грудня 2019.
Посилання
Джерела
- Волноваха.City — інтернет-видання про життя міста, головні новини Волновахи
- Волноваха — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.