Мірошниченко Євгенія Семенівна

Мірошниче́нко Євге́нія Семе́нівна (12 червня 1931(19310612), Графське, Вовчанський район, УРСР, СРСР 27 квітня 2009, Київ, Україна) — радянська та українська оперна співачка; педагог, професор. Народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1981) та Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1972). Герой України (2006).

Євгенія Семенівна Мірошниченко
Зображення
Основна інформація
Дата народження 12 червня 1931(1931-06-12)
Місце народження Радянське, Вовчанський район, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 27 квітня 2009(2009-04-27) (77 років)
Місце смерті Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Роки активності 1957 1997
Громадянство  СРСР
 Україна
Професії оперна співачка, педагог, професор
Освіта Київська консерваторія
Праця в операх Національна опера України
Ла Скала, Мілан, Італія
Співацький голос сопрано (колоратурне)
Жанри опера
Нагороди
Почесна відзнака Президента України
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії
Звання
Зірка Євгенії Мірошниченко на Алеї зірок у Києві

Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[1].

Біографія

Народилася 1931 року в селі Радянське (зараз Графське Вовчанського району Харківської області, Україна).

У 19511957 роках навчалася в Київській консерваторії у класі професора Марії Донець-Тессейр.

У 1961 році стажувалася у міланському театрі «Ла Скалі».

У 19571997 роках — солістка (лірико-колоратурне сопрано) Київського театру опери та балету.

З 1980 викладала в Київській консеваторії на кафедрі сольного співу, з 1990 року — професор.

У 2002 році заснувала Благодійний фонд імені Є. С. Мірошниченко.

Померла 27 квітня 2009 року в Києві. Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Творчість

Коронні оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. А. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба).

Інші партії — Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Віолетта («Травіата» Дж. Верді), Мюзетта («Богема» Дж. Пуччіні), Манон («Манон» Ж. Массне)…

Записувалася на радіо, грамплатівки.

Знімалася в музичних фільмах; зокрема, співала в фільмі С. Параджанова «Українська рапсодія» (1961). Проводила концертну діяльність.

Гастролювала в США, Канаді, країнах Західної Європи.

Серед учнів Валентина Степова, О. Нагорна, Наталія Шелепницька, О. Терещенко, К. Стращенко, Р. Кулиняк, О. Гаєвська, С. Чахоян, Т. Ходакова, О. Ярова, Т. Гузун, О. Пащук, О. Кириловська, Л. Таран, О. Верба, К. Абдуліна, С. Мерліченко, І. Зябченко, С. Пількевич, О. Арбузова, О. Савченко, Г. Грегорчак, Д. Іванченко, В.Семенова, О. Безсмертна, О. Казанцева-Кабка.

Євгенія Мірошниченко та Київська мала опера

Останні роки свого життя співачка докладала багато зусиль для створення Малої опери на базі Лук'янівського народного будинку (тоді ще Клубу трамвайників) — концертного майданчика, де б могли ставитися рідко виконувані класичні оперні шедеври, здійснюватися експериментальні постановки, розвивати свій талант молоді музиканти. За її ініціативи 2004 року було засновано Київську малу оперу. Однак оперна діва пішла з життя так і не побачивши кінцеву реалізацію свого задуму.[2]

Дискографія

Грамплатівки LP (всі — М.: Мелодия):

  • Евгения Мирошниченко. Фрагмент и арии из опер / Кам. орк. Киев. гос. академ. театра оперы и валета им. Т. Шевченко. — С33-013ВЗ. 1966;
  • Евгения Мирошниченко. / Орк. Большого театра СССР / М. Аииер — С10 12283-4. 1979;
  • Р. Глиер: Концерт для голоса с оркестром, соч. 82 / Е Мирошниченко (сопрано), орк. Большого т-ра СССР / М. Зрмлер. — С10 12751-2. 1979.

Фільмографія

Статті

  • Осяяний усмішкою Музика. — 1999. — № 5;
  • 3 села Радянського // КіЖ. — 1978. — 16 квіт.;
  • Я хочу бачити свою країну щасливою // Урядовий кур'єр. — 1999. — 18 березня;
  • Я називаю такі наміри злочинними // Дзеркало тижня. — 1999. — 3—5 березня.

Відзнаки

Увічнення пам'яті

На пленарному засіданні Київської міської ради 10 листопада 2016 року депутати ухвалили рішення перейменувати вулицю Софії Перовської в Києві на честь Євгенії Мірошниченко[3]. Рішення набуде чинності після офіційного оприлюднення в газеті «Хрещатик».[4]

24 жовтня 2021 в Національній опері України був презентований збірник вокальних творів з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко «Душа — се конвалія ніжна…» авторів-упорядників: кандидатки мистецтвознавства, співачки, піаністки, доцентки Київської муніципальної академії музики імені Р. М. Глієра, учениці Євгенії Семенівни Орисі Баланко та диригента, аранжувальника, композитора Віталія Фізера.[5]

Примітки

  1. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України
  2. Мала опера — мрія Євгенії Мірошниченко // Інтернет-журнал «Музика», 15.06.2015.
  3. У столиці з'явиться «Сквер імені волонтерів АТО» Архівовано 10 листопада 2016 у archive.li // Офіційний сайт Київської міської ради. — 2016. — 10 листопада.
  4. Вечірній Київ :: У центрі міста відкрили меморіальну дошку видатній оперній співачці. vechirniy.kyiv.ua (uk-UA). Процитовано 8 жовтня 2019.
  5. Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.

Посилання

Джерела та література

  • Антонюк В. Г. Нездійснена мрія Євгенії Семенівни Мірошниченко // Часопис НМАУ імені П. І. Чайковського. № 4 (33) (Київ, 2016);
  1. Скульптура из белого камня: в Киеве открыли памятник знаменитой украинской певице Евгении Мирошниченко. culture.fakty.ua (рос.). Процитовано 30 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.