Йофан Борис Михайлович

Народився 16 (28) квітня 1891 року в Одесі в єврейській сім'ї[8].

Закінчив у 1911 році Одеське художнє училище, працював у Петербурзі помічником архітектора О. О. Таманяна і свого брата Д. Йофана. Потім навчався у Римі в інституті витончених мистецтв у відомого архітектора Армандо Бразіні, закінчивши інститут у 1916 році. На запрошення О. І. Рикова 1924 року повернувся в Росію вже досвідченим майстром, із прекрасною архітектурною та технічною підготовкою. До цього часу вже мав кілька реалізованих проєктів в Італії. Член ВКП(б) з 1926 року.

Першою великою роботою Йофана був урядовий санаторій у Барвисі (1929). У період з 1927 по 1931 роки Йофан проєктує і керує будівництвом житлового комплексу на вулиці Серафимовича (будинок ВЦВК і РНК СРСР) у Москві — так званого «Будинку на набережній».

Один з найбільш відомих проєктів Йофана (у співавторстві з В. О. Щуко, В. Р. Гельфрейхом) — нездійснений палацу Рад у Москві, гігантська будівля висотою 420 метрів, вінчати яку мала статуя В. І. Леніна заввишки у 70 метрів. Під будівництво палацу було відведене місце, на якому колись стояв Храм Христа Спасителя. Будівництво палацу було припинено з початком Великої Вітчизняної війни і більш не відновлено.

Йофану належать проєкти павільйонів СРСР на Всесвітніх виставках у Парижі (1937) — служив постаментом для скульптури «Робітник і колгоспниця» Віри Мухіної, і Нью-Йорку (1939) — служив постаментом для скульптури «Робітник і Зірка» В'ячеслава Андрєєва.

Йофан — автор проєкту станції метро «Бауманська» (1944) у Москві.

У повоєнні роки Йофан створив у Москві комплекси Нафтового та Гірничого інститутів (1947-50), проєкт Центрального інституту фізичної культури в Ізмайлово, керував забудовою великих житлових масивів в Ізмайлово і Мар'їній Рощі.

Плита колумбарію Йофана на Новодівичому кладовищі Москви.

Одним з останніх реалізованих проєктів Йофана став комплекс шістнадцятиповерхових житлових будинком на Щербаківській вулиці в Москві (співавторами Йофана були архітектори Д. Алексєєв, Н. Челишев, А. Смєхов, інженери С. Кошолкін, Л. Шойхет, Л. Шустров, М. Рейтман). Будинки звернені торцями до Щербаківської вулиці і об'єднані на рівні першого поверху приміщеннями магазинів. Будівництво було розпочато в рамках програми М. С. Хрущова з переселення радянських громадян в окремі квартири. Були спроєктовані квартири для одинаків (однокімнатні житловою площею 11 м²), сімей з двох-трьох осіб (однокімнатні житловою площею 23,5 м² і двокімнатні з житловою площею 45,2 м²), а також для великих сімей (трикімнатні житловою площею 32,3—36,1 м² і 45 м²). Оскільки за проєктом будинки стоять за 47 м один від одного, що порушувало вимоги щодо інсоляції того часу, під час проєктування була проведена перевірка макета за допомогою штучного сонця в Інституті будівельної фізики; перевірка доведа, що вибрана проєктувальниками відстань допустима. Іншою особливістю проєкту були великі як для нових житлових будинків 1960-х років кухні (наприклад, у трикімнатних квартирах площа кухні склала 14,1 м²) — це обумовлено тим, що кухні розглядалися як «кухні-їдальні», за наявності яких, як припускали автори, «спальні кімнати будуть використані тільки за своїм прямим призначенням». Будівництво будинків розтягнулося на 13 років, однак їх вдалося заселити ще за життя Йофана, у 1975 році[9].

Б. М. Йофан помер 11 березня 1976 року. Похований у колумбарії Новодівичого кладовища в Москві.

Був одружений з Ольгою Фабрицівною Огарьовою, уродженою донною Ольгою Руффо (25.08.1883, Курськ — 1961, Москва; поховано у колумбарії Новодівичого кладовища). Бездітний шлюб.

Будинок на набережній

• 1925 — показові будинки для робітників на Русаковській вулиці, 7
• 1927 — Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва, Адміністративний корпус, Колгоспний корпус
• 1928-1931 — робота над 1-м Будинком Рад ЦВК і РНК СРСР (Будинок Уряду, «Дім на набережній»)
• 1931 — проєктування будівлі Палацу Рад
• 1935 — корпуси Санаторію Лікувально-санітарного управління Кремля «Барвиха» (нині ФГУП УДП РФ клінічний санаторій «Барвиха»)
• 1937 — павільйон міжнародної виставки в Парижі і ідея скульптури Мухіної «Робітник і колгоспниця» — павільйон-цоколь за проєктом Йофана наразі відновлений на ВВЦ
• 1939 — радянський павільйон виставки в Нью-Йорку
• 1938-1944 — станція метро «Бауманська»
• 1944-1947 — лабораторія академіка П. Л. Капіци.
• Реконструкція та відновлення Театру ім. Євгена Вахтангова
• 1947-1948 — проєкти сталінських висоток, будівлі Університету
• 1957 — Центральна клінічна лікарня з поліклінікою Управління справами Президента РФ
• 1962-1975 — комплекс житлових будинків в Москві на Щербаковській вулиці (будинки № 7, 9, 11; співавтори Д. Алексєєв, Н. Челишев, А. Смєхов)
• 1972 — Інститут фізкультури (останній здійснений проєкт)

• Ейгель В. Ю. Борис Иофан. Серія «Народні архітектори СРСР». М: Стройиздат, 1978.
• Хмельницький Д. С. Архітектура Сталіна: Психологія і стиль. М.: Прогрес-Традиція, 2007.
• Енциклопедія Москва. М.: Велика Російська Енциклопедія, 1997
• Мельников Е., Борис Михайлович Иофан, «Архітектура СРСР», 1971, № 5, с. 39.
• Костюк М. А. Борис Иофан. До і після Палацу Рад. Берлін: DOM publishers, 2019.
• Бусева-Давидова В., Нащокіна М., Астаф'єва-Длугач М., Архітектурні прогулянки по Москві, М., 1997;
• Архітектура СРСР, 1936. № 2

• Творець рад, Газета «Коммерсант», № 241 (4782), 23.12.2011 (рос.)
• Иофан Борис Михайлович (1891-1976) — Як знайти могилу (рос.)

• Робітник і колгоспниця