Кабиця

Каби́ця (можливо, від тур. kab(a) iğ — «великий кіл», через здогадне значення «рожен»)[1] — відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку[2]. Кабицею називалася також примітивна земляна піч, а також допоміжна піч у сінях[2][3].

Надвірна піч з села Медведівці Закарпатської області. Музей у Пирогові.

У найпримітивнішій формі кабиця являє собою похилу горизонтальну нору, що сполучує нижню частину викопаної ями з поверхнею (полінезійське багаття). На дні ями розводять вогонь, підкладаючи в нього паливо через нору, а на верхній отвір ставлять посуд. Ця кабиця також називалася польовою, бо вона використовувалася для розкладання багать у польових умовах, наприклад, на пасовищах. Кабиці влаштовувалися і в сінях хат, у найпростішому варіанті їх робили так само, як польові (іноді з двома верхніми отворами), у складніших їх складали з глини за зразок маленьких печей, розташовуючи їх під димарем-бовдуром. На півдні України в XIX столітті кабиці влаштовували поза хатою, на дворі. Використовування літніх кухонь уможливлювало уникнути неминучих літньої пори хатньої духоти і скупчення мух.

У гончарів кабицею називалася кругла чи чотирикутна яма, де поміщалася гончарна піч[3].

Примітки
  1. Кабиця // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — С. 332.
  2. Кабиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Кабиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.