Кайдановський Олександр Леонідович

Олександр Леонідович Кайдановський (рос. Александр Леонидович Кайдановский; 23 липня 1946(19460723), Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР — 3 грудня 1995, Москва, Росія) — радянський і російський актор, кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений діяч мистецтв РФ (1992).

Олександр Кайдановський
рос. КАлександр Кайдановский
Ім'я при народженні Олександр Леонідович Кайдановський
Народився 23 липня 1946(1946-07-23)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР[1]
Помер 3 грудня 1995(1995-12-03) (49 років)
Москва, Росія[1]
  • гострий інфаркт міокарда
    • Поховання
    Кунцевське кладовище : 
    Громадянство  СРСР
     Росія
    Діяльність актор, кінорежисер, сценарист, актор дубляжу
    Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1969), Вищі курси сценаристів і режисерівd (1984) і Школа-студія МХАТ
    Заклад Державний академічний театр імені Є. Вахтангова, Московський художній театр, Театр на Малій Броннійd, Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Вищі курси сценаристів і режисерівd
    У шлюбі з Симонова Євгенія Павлівна і Inna Janovna Pivarsd
    Діти Zoya Kaydanovskayad
    IMDb nm0435289
    Нагороди та премії

    Життєпис

    У 1960—1961 роках навчався в Дніпропетровському зварювальному технікумі імені Євгена Патона[2].

    У 1965 році закінчив Ростовське театральне училище (курс М. І. Бушнова).

    Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1969).

    1969—1971 рр. — актор Державного академічного театру імені Є. Вахтангова. Працював у МХАТі і Театрі на Малій Бронній.

    У 1967 році дебютував в кіно у фільмі «Таємнича стіна».

    Знімався у фільмах і телеспектаклях; зокрема, в кінокартинах українських кіностудій («Іду своїм курсом» (1974), «Десять негренят» (1987), «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988), а також у ряді іноземних.

    Світову славу акторові принесла головна роль у фільмі Андрія Тарковського «Сталкер» (1979, картина удостоєна ряду міжнародних кінопремій[3]).

    Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів («Повернення» (1980), «Два квитки до Індії» (1985), «Контракт» (1985), «Перевал» (1988) тощо).

    У 1984 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів (майстерня А. Тарковського, потім — Сергія Соловйова). Поставив картини «Проста смерть...» (1985, за мотивами повісті Л. Толстого «Смерть Івана Ілліча»), «Дружина керосинника» (1988) та ін.

    1989 р. зняв (а у 1992-93 рр. закінчив монтувати) єдиний серед своїх режисерських робіт документальний фільм-інтерв'ю «Маестро: Сергій Параджанов» (довгий час після смерті О. Кайдановського стрічка вважалася втраченою, була знайдена на Ризькій кіностудії і відреставрована)[4][5][6].

    Викладав режисуру в Театральному училищі імені Б. В. Щукіна; вів сценарну майстерню на Вищих курсах режисерів і сценаристів.

    Пішов з життя 3 грудня 1995, похований на Кунцевському кладовищі Москви.

    Сім'я

    Батьки одружилися в 1945.

    • Батько: Леонід Львович (Лейб Лейбович) Кайдановський (1921, Катеринослав — грудень 1970, Ленінград), працював начальником радіолокаційної станції в Батайську, згодом заступником начальника ростовського БМУ-5, що спеціалізується на підводному зварюванні[7].
    • Мати: Віра Оніщук (померла в грудні 1990 року), після закінчення Московського бібліотечного інституту (1955) завідувала дитячим сектором в ростовському Палаці енергетиків, була режисером-постановником дитячої театральної студії.

    Після розлучення батьків в 1960 у жив з батьком, з 1962 — в новій сім'ї батька, мачуха — Ірина Пухальська. Єдинокровні сестри — Ольга (нар. 1963) і Тетяна (нар. 1964). Мати вдруге вийшла заміж на початку 1960-х років, займалася надомною працею в комбінаті прикладних мистецтв. Єдиноутробний брат — Михайло Єсіпов (1965—2000), працював ревізором.

    • Перша дружина (1966—1975): Ірина Бичкова (Кайдановська), згодом доцент кафедри психофізіології та клінічної психології російського ПФУ[8].
      • Дочка: Дар'я (р. 1970).
    • Друга дружина (1975—1980): актриса Євгенія Симонова, з якою познайомився на зйомках фільму «Зникла експедиція» (1974).
      • Дочка: Зоя
    • Третя дружина: Наталія Судакова (Кайдановська).
      • Син: Кайдановський Андрій Олександрович.
    • Четверта дружина (1995): Інна Піварс. Шлюб тривав лише три тижні (до смерті актора).

    Фестивалі та премії[9]

    Фільмографія

    Ролі у кінофільмах

    Режисер-постановник

    Примітки
    1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124428835 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. Біографія на kino-teatr.ru
    3. Енциклопедія вітчизняного кіно: «Сталкер» (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
    4. Сергій Параджанов очима Олександра Кайдановського (tvkultura.ru) (рос.)
    5. Опустошенный маэстро — Радио Свобода (24.12.2012) (рос.)
    6. Єдиний документальний фільм Кайдановського «Маестро» (про Сергія Параджанова), який довгий час вважався втраченим, був знайдений на Ризькій кіностудії. Активними пошуками і реконструкцією фільму займалися Е. Цимбал і Л. Наумов — гості другої частини програми «Магія кіно» (22.05.2013 / tvkultura.ru) (рос.)
    7. Спогади Ірини Кайдановської. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
    8. Кандидат психологічних наук І. А. Кайдановська. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 10 квітня 2015.
    9. Енциклопедія вітчизняного кіно: Кайдановський Олександр Леонідович (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2016.

    Література
    • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.165;
    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.723-726;
    • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.317;
    • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.14—15;
    • Александр Кайдановский в воспоминаниях и фотографиях. М., 2002.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.