Календар щеплень

Австралійська програма імунізації проводиться відповідно до календаря Національної прогами імунізації (англ. National Immunization Program, NIP). Усі вакцини, доступні в рамках Австралійської календаря щеплень безкоштовні відповідно до програми «Схема фармацевтичної доброчинності»[33].

У Канаді, фінансовані державою схеми імунізації можуть відрізнятись у залежності від провінції або території.

Основні доповнення, заміни та видалення календаря щеплень Нової Зеландії включають:[39]

• 1958 — Перший календар: DTwP та DT
• 1961 — Додано Polio (OPV)
• 1971 — Додано Measles, rubella and tetanus toxoid
• 1979 — Rubella замінено лише для дівчат
• 1988 — Додано HepB
• 1990 — MMR замінила measles та rubella
• 1994 — Додано Hib; Td замінило tetanus toxoid
• 1996 — Викинуто DT
• 1997 — Додано Influenza
• 2000 — DTaP замінила DTwP
• 2002 — IPV замінила OPV
• 2006 — ДоданоMeNZB та Tdap
• 2008 — MeNZB викинуто, PCV7 додано, HPV4 додано лише для жінок
• 2011 — PCV10 замінила PCV7
• 2014 — Додано RV5, PCV13 замінила PCV10
• 2017 — HPV9 замінила HPV4 та була поширена на чоловіків

Дитячий календар щеплень Великої Британії рекомендований Міністерством охорони здоров'я Великої Британії та Національною службою охорони здоров'я, і де можливо, використовує комбіновані вакцини.

Деякі діти можуть отримувати вакцини на додаток до перерахованих в таблиці:

• Вакцина БЦЖ дається при народженні «дітям, які з більшою ймовірністю вступають в контакт з туберкульозом, ніж населення в цілому».
• Вакцина проти Гепатиту B дається при народженні «дітям, чиї матері є гепатит B позитивними».

П'ять планових щеплення проти правця у дитинстві, як вважають, як правило, надають довічний імунітет; тому рутинно бустерна доза у дорослому віці не вводиться. Дорослим, схильним до ризику забруднення порізів (наприклад, садівники) може проводитись вакцинація проти правця кожні десять років[40].

Pneumococcal vaccinations (pneumococcal polysaccharide vaccine/PPV) are recommended for those over 65 and for people without a functional spleen (asplenia), either because the spleen has been removed or does not work properly.[41] Also, it should be noted that current CDC guidelines recommend that if not previously vaccinated, administer PCV13 first and give PPSV23 6–12 months after, but if previously received PPSV23, administer PCV13 ≥12 months after[42]

Flu vaccine is recommended for anyone who is aged 65 years and over, people with certain long-term medical conditions, health and social care professionals and poultry workers.[43]

The most up-to-date schedules are available from CDC's National Center for Immunization and Respiratory Diseases. In the US, the National Childhood Vaccine Injury Act requires all health-care providers to provide parents or patients with copies of Vaccine Information Statements before administering vaccines.[44]

1974 року з'явилися повідомлення про 36 реакцій на вакцину проти коклюшу, відомий академік Гордон Стюарт (англ. Gordon Stewart) стверджував, що вакцина мала сумнівну ефективність, і ставив питання, чи переважає її користь ризики. Інформація була широко висвітлена в пресі та телебаченні. Охоплення знизилося з 81 % до 31 %, і розпочалася епідемія коклюшу, яка призвела до смерті деяких дітей. Офіційна медицина продовжила стверджувати про ефективність і безпеку вакцини; довіру громадськості було відновлено після публікації перевірки ефективності вакцини. Охоплення вакцинацією потім піднялася до рівнів більше 90 %, і рівень захворюваності помітно спав[47].

Дитина, хвора дифтерією

У 1990-1999 роках у країнах колишнього СРСР виникла епідемія дифтерії. Однією з основних причин спалаху епідемії, поряд із загальним розвалом системи охорони здоров'я, вважається значна кількість нещеплених проти дифтерії[48]. Пік захворюваності припав на 1994—1995 роки[49], з 1986 до 1991 року охоплення населення вакцинацією становив менше 70 %[50]. У цей час засоби масової інформації широко висвітлювали антивакцинаторські погляди вірусолога Галини Черновської, почавши активну компанію дискредитації вакцинації. Інший лікар А. В. Пічногков вказував, що вакцини можуть викликати лейкемію та бути «стресовими» для дітей. Він, Червонська та інші лікарі розширили перелік захворювань, що є протипоказами до щеплення, до близько 50 пунктів. Охоплення вакциною АКДП впало до 30 %[47]. Часто зустрічалися фальсифіковані записи про щеплення в медичних картах. Охоплення вакцинацією знизилося, в тому числі, внаслідок масових відмов від вакцинації дітей, пов'язаних з активною діяльністю руху проти вакцинації[51]. Крім того, дорослі не отримували планових протидифтерійних ревакцинацій.

Захворіло більше ніж 150 тис. осіб, з них близько 5 тисяч загинуло[48].

Спалах у релігійній спільноті і школах у Нідерландах ілюструє вплив кору на невакциноване населення. Населення в декількох провінціях де сталися спалахи мало високий рівень імунізації, за винятком одного з релігійних напрямків, яке традиційно не сприймає вакцинацію. Серед 2961 випадків кору було 3 смерті і 68 госпіталізацій. Це показує, що кір може бути важким захворюванням і приводити до смерті навіть в індустріальних країнах[52].

З кінця 1999 по літо 2000 тривав спалах кору в Північному Дубліні, Ірландія. У цей час середній по країні рівень імунізації впав нижче 80 %, а в Північному Дубліні становив близько 60 %. Сталося більш ніж 100 випадків госпіталізації з більш ніж 300 випадків. Три дитини загинули, деяким важко хворим для одужання знадобилася штучна вентиляція легень[3][4].

Через антивакцинаторський рух та проблеми системи охорони здоров'я у Румунії за осінь 2016 — зиму 2017 від кору померло 17 дітей та інфіковано тисячі[5][6]. За період лютий 2016 — березень 2017 інфіковано на 3 400 осіб більше, ніж за аналогічний період попереднього року, коли захворіло лише 7 і не було жодної смерті. За словами місцевого міністра охорони здоров'я, Флоріна Богуда, у країні першою вакциною щеплено лише 80 %, другою — лише 50 %. Згідно з рекомендацією ВООЗ, вакцинація проти кору має покривати 95 % популяції[5].