Калічанка

У документах назва цього передмістя Чернівців з’являється відносно пізно: від XIX ст. як Калічанка (нім. Kaliczanka). Деякі мовознавці, зокрема Ю.О.Карпенко, виводять назву від слова «каліка» в значенні «жебрак», «убогий» — прозорий натяк на низький рівень життя тогочасних мешканців передмістя.

Калічанка - розпочиналася одразу за так званим «Єврейським містом», від котрого туди вела Калічанська вулиця (нині Одеська).

З приєднанням західної частини Буковини до Габсбурзької монархії (1775) та закріпленням за Чернівцями статусу адміністративного центру, розпочався інтенсивний економічний розвиток міста.

Промислові об'єкти, як правило, зводились на околицях Чернівців або у передмісті. Однією з таких промислових зон стала Калічанка. Тут працювали кілька цегельних заводів, парові млини та бойня.

Одночасно з розвитком підприємств, на початку ХІХ ст. почало формуватись селище, яке ще більше розбудувалося із відкриттям у Чернівцях (практично на межі міста з Калічанкою) залізниці та вокзалу.

Калічанка займала площу близько 516 га, серед яких 239 були орними землями, 34 займали луки, 59 — сади, 53 — пасовища та 30 — ліси.

Станом на 1900 рік на Калічанці нараховувалось 363 будинки, у яких мешкали 2465 дорослих осіб (1224 чоловічої та 1241 жіночої статі). За віросповіданням мешканці розподілялись наступним чином: 1136 католиків, 828 православних, 228 юдеїв і 273 представники інших віровизнань. За розмовною мовою — німецька 852 особи, українська 636, румунська 505, інші мови 444.[1]

25 жовтня 1873 року австрійською владою було відкрито місцеву муніципальну школу. Двоповерхова споруда прослужила за своїм першочерговим призначенням понад 120 років. Перед Першою світовою війною у школі налічувалось 8 класів, з яких 5 — систематизованих, у яких навчались 386 учнів. За національністю (рідною мовою) останні розподілялись наступним чином: 120 німців, 101 українець, 86 румунів та 79 поляків. Серед педагогічного складу дослідники виділяють: Петра Пітея, Петра та Антонія Маґасів, Діоніса Бендевського, Герміну Томовича, Трифона Фотія, Розу Кон, Фрідріха Пляшке, Ернста Ґвідо Мюкка та ін.

Власну церкву калічанці отримало у 1876, коли сюди було перенесено церкву з площі Святої Марії.

Під час війн, які вирували у XX ст., Калічанка не надто постраждала.

За досить короткий термін в кінці 1940-их практично всі об'єкти були відбудовані. У наступні десятиліття підприємства цього промислового району були суттєво модернізовані.

Сьогодні Калічанка залишається промисловим районом. Тут розташовані одні з найбільш потужних підприємств міста — ТОВ «Машзавод», ВАТ «РОЗМА», АТ «ЧернівціОблЕнерго», залізничне депо тощо. Недалеко розташований КП МТК «Калинівський ринок».

Практично вся промисловість зосереджена у західній частині Калічанки. Решта її території — це житловий мікрорайон, у якому переважає приватна малоповерхова забудова. Щоправда, в кінці XX ст. було зведено великий масив багатоповерхівок. Здебільшого, малосімейні гуртожитки, у яких мешкають працівники місцевих підприємств.

5 жовтня 1995 року було завершено будівництво нової місцевої середньої школи № 16 на 836 місць по вул. Білоруській, 77.

Адміністративно територія Калічанки відноситься до Першотравневого району.

• Марія Никирса. Передмістя Чернівців: Калічанка
• Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ. Походження назви Чернівців та передмість.