Камедь
Каме́дь[1] або гу́мі (від грец. κομμίδιον, κόμμι) — густий сік, затверділі виділення, слизистих, вуглеводистих речовин (полісахариди), які виступають у деяких рослин, на поверхню кори при її пошкодженні. Цей технічний термін охоплює різноманітні водорозчинні високополімерні речовини — аравійську камедь (гуміарабік), трагакант, а також велику кількість природних смол: елемі, манільський і занзибарський копал, чикл та інші. Камедь рослин підродини Мигдалеві (вишні, черешні, сливи) також відома як «ґлей»[2] (слово споріднене з клей)[3].
Їх використовують у текстильній промисловості, медицині, харчовій та ін. промисловості, та як канцелярський клей. Трагакант використовують як клей при завертці сигар з листового тютюну. Камеді здатні викликати велику в'язкість навіть при малих концентраціях.
Види камеді
- Камедь ріжкового дерева
- Вівсяна камедь
- Гуарова камедь
- Гуміарабік (Гумі арабік — арабська камедь; аравійська камідь) — камідь аравійських видів акацій.
- Ксантанова камедь — камедь кукурудзяного цукру.
- Чикл — основа для жувальної гумки, отримана з дерев роду Manilkara
- Копал
- Карайї камедь
- Тари камедь
- Геланова камедь
- Елемі
- Трагакант
- Каніфоль
Див. також
- Смологумі — мішані виділення гумі і смоли разом, наприклад, миро.
- Сандарак
- Рослинні клеї
- Живиця
Примітки
- Камедь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Глей // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.