Кам'янське (Болградський район)

Село Кам'янське Арцизького району лежить у південній частині Одеської області на річці Ташлик, на відстані 180 км від обласного центру — Одеси та за 30 км від районного центру — м. Арциз, за 6—8 км від залізничної станції Аліяга і за 5 км від станції Главані. У селі річка Кам'янка впадає у річку Ташлик.

До 1944 року мало назву Ташлик. «Ташлик» — слово тюркське, означає «Кам'яна долина».

Засноване в 1813 році переселенцями з Таврії. Для будівництва будинків використовували місцевий камінь. Займалися хліборобством, розводили худобу, птицю, бджіл. Усім біженцям давали по 14 десятин землі, включаючи дороги, каменоломні та інші «незручні землі», як їх називали. Фактично для хліборобства залишалося десятин дванадцять. Жінки пряли, ткали, хліб пекли, вели невелике домашнє господарство, ростили дітлахів.

Сприятливі умови, багаті землі, швидке зростання розробки каменю-черепашнику сприяли тому, що село Ташлик стало волосним центром Бессарабської губернії Аккерманського повіту.

У 1870 році в селі відкрита церковно-приходська школа, у якій займалося до 20 осіб, навчання було необов'язковим.

У 1890 році на кошти земства було побудовано чотирикласне міністерське училище. Через п'ять років була відкрита маленька лікарня в будинку Лемешева Афанасія на п'ять ліжок.

З 1895—1900 року в селі вже було понад 1000 дворів, з яких 100 дворів належали заможним середнякам.

У 1902 році загальний сход села під тиском бідноти розв'язав питання про переділ землі (на душу).

У селі почали розвиватися приватна торгівля, Окриваем майстерні по дереву, залозу. Македонці Ілля Пимонович і Христо Даскалов відкрили цех безалкогольних напоїв, де виготовляли хлібний квас, випікали всілякі кондитерські вироби. Виникла необхідність у збуті товару. У 1902 році на загальному сході села було вирішено відкрити Ташлицький базар, завдяки якому економічний і культурний розвиток села зросла.

У 1912 році з ініціативи Яковлева- Войтенко І. І., Степанова Іларіона Івановича в селі було організовано товариство пайовиків, яка проводила роботу з поліпшення торгівлі промисловими та сільськогосподарськими товарами.

У 1913—1914 роках на кошти земства була побудована лікарня на 15 ліжок. Першим лікарем був Пославський Микола Іванович. У цьому ж році була відкрита маленька приватна аптека. Аптекарем був Крамар.

На початку 60-ти десятих років село повністю електрифіковано, побудований комплекс магазинів Каменського сільпо, заасфальтовані головні вулиці села, побудований і введений в дію сільський Будинок культури на 650 місць. 1 вересня 1975 побудована і відкрита нова загальноосвітня школа на 640 учнів, побудовано понад 500 нових, кам'яних індивідуальних житлових будинків. Відкриті три бібліотеки з книжковим фондом 17 000 примірників книг, функціонує лікарня, поліклініка, три дитячих садки. Населення села працевлаштовані, трудяться на даних підприємствах, установах, організаціях. У 1985 році було побудовано і відкрито новий дитячий садок на 150 дитячих місць.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3240 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1813 жінок.[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2673 особи.[2]

• Загальноосвітня школа 1—3 ступенів, у школі 240 учнів.
• Дитячий дошкільний заклад «Колосок» на 60 місць, діє 3 групи.
• Сільська лікарська амбулаторія, з персоналом 19 осіб на 10 ліжко-місць амбулаторного лікування.
• Сільський Будинок культури на 600 місць, побудований в 1970 році за державні кошти.
• Сільська бібліотека (зав. бібліотеки — Гуляєва Наталія Анатоліївна).
• Краєзнавчий музей.
• Поштове відділення зв'язку.
• Автоматична телефонна станція.
• Радіопередавальний ретрансляційний цех № 2,
• Аптека ПП «Максі».
• Дільнична лікарня ветеринарної медицини.

На території села діють три церкви — Св. Архангело-Михайлівська церква Української православної церкви Київського патріархату, Св. Архангело-Михайлівська церква Української православної церкви Московського патріархату і церква євангельських християн-баптистів.

Вулиць у селі — 21, з них тільки 5 — з твердим покриттям. На всіх вулицях проведено нічне освітлення.

1.28 червня 12. Квіткова

2. Пушкіна 13.Маяки

3. Тениста 14. Перекоп

4. Братів Мойсеєвих 15. Піщана

5. Бориса Топора 16. Бессарабська

6. Миру 17.Садова

7. Виноградна 18. Молодіжна

8. Вишняки 19. Гагаріна

9. Гірна 20. Матросова

10. Кар'єрна 21. Котовського

11. Київська

У селі є водопровід з водою для технічних цілей протяжністю 33,280 кілометра, 4 артсвердловини.

• Ковальджи Кирил Володимирович — радянсько-російський поет, прозаїк, літературний критик та перекладач.

Народний музикант міста Ізмаїл Одеської області Юрій Дмитрієв написав пісню «Про Кам'янське», яка нині визнана гімном села.

На червоному полі Святий Архістратиг Михаїл у срібних латах із золотим німбом і срібними розпростертими крилами, який тримає лівою рукою золотий варязький щит із червоним хрестом і правою — срібний вогняний опущений до низу меч із золотим руків'ям і перехрестям. База золота, вирубна, мурована. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.