Канаки
Канаки (фр. kanak, canaque) — корінні меланезійські народи, населення Нової Каледонії та заморського співтовариства Французька Полінезія.
| Канаки Kanak | |
|---|---|
 Канакські жінки | |
| Кількість |
 104,958[1] ~ 90 000 |
| Ареал |
Нова Каледонія Франція |
| Походження | Меланезія |
До приходу європейців в Новій Каледонії не існувало об'єднаної держави, а також загальної назви її мешканців. Сучасні канаки поділені на ряд відособлених груп, що виникли ще у колоніальний період, але поступово йде процес їх консолідації. Канаки ведуть боротьбу за надання Новій Каледонії незалежності. Багато канаків продовжують розмовляти власними мовами та дотримуватися своїх звичаїв.
Назва
Назва походить від гавайського словосполучення «Канака маолі», нерідко вживалося в минулому європейськими першовідкривачами, купцями та місіонерами як принизлива назва для багатьох корінних народів Тихого океану.
Мови
До наших днів збереглося до 30 різних мов канаків, які належать до малайсько-полінезійських підгрупи австронезійських мов та об'єднані у новокаледонські мови, що утворює окрему гілку південних океанійських мов:
- Луайотські мови: дрегуйська мова (дрегу, дегу, ліфу), яйська мова (яї), ненгонська мова (негоне).
- Новокаледонські мови:
- Північні новокаледонські мови: чаацька мова (чаач), кумацька мова (кумак, нелемва-ніксумвак), юанзька мова (юанга, нуа), ньялайська мова (ньялаю), поапоанська мова (поапоа), поамейська мова (поамей), поайська мова (поай, фоай), дьяойська мова (дьяо, джао), немійська мова (немі), пінжейська мова (пінже, піже), гавеканська мова (гавеке, боату), моавецька мова (моавеке, гмовеке), вамоанзька мова (вамоанг, ваамванг), вамальська мова (вамале, памале), чемуйська мова (чемуї, чемукі), пайчийська мова (пайчи)
- Аецька мова (аеке, гаеке)
- Південні новокаледонські мови: ажианська мова (ажие, вайлу), аргоська мова (арго), арганська мова (арга), нецька мова (неку), оровська мова (орове, орое), тірійська мова (тірі, меа), зірська мова (зіре, сіше), харачувська мова (харачуу, канала), хараґурська мова (хараґуре), друбеанська мова (ндрумбеа, ндумбеа, дубеа, друбеа, паїта), нумейська мова (нумее, квеньї) Традиційна культура — загальномеланезійська.
Демографія
У 1774 році, коли англійський першовідкривач Джеймс Кук відкрив Нову Каледонію, він оцінив населення острова у близько 50 000 осіб. Після 1840-х років, коли Нову Каледонію почали освоювати британські та французькі християнські місіонери, населення скоротилося до 27 000 осіб, головним чином через хвороби, які занесли європейці.
За даними перепису населення 2014 року канаки становлять 39,1% (104 000 осіб[1])від загальної кількості населення Нової Каледонії.
Традиційні заняття
У передколоніальний період у канаків було розвинене ручне землеробство: вирощування ямсу, таро, кокосової пальми, бананів та ін., яке досягло більш високого рівня ніж у інших частинах Меланезії. Також почали розвиватися ремесла: різьблення по дереву, гончарство.
У колоніальний період канаки почали розводити свиней.
Сучасні канаки переважно працюють найманими працівниками на нікелевих та мідних рудниках і кавових та копрових плантаціях.
Канакське мистецтво
Примітки
- Population Structure and Trends. Institute de la Statistique et des études économiques Nouvelle-Calédonie (French). Institute de la Statistique et des études économiques Nouvelle-Calédonie. Процитовано 3 липня 2017.