Капто Олександр Семенович
Олекса́ндр Семе́нович Капто́ (14 квітня 1933, Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область, Українська СРР, СРСР — 19 квітня 2020, Москва, Росія) — доктор філософських наук (1985), партійний діяч, дипломат. Член ЦК КПУ (1971—1986). Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ (квітень 1979 — лютий 1986). Секретар ЦК КПУ (квітень 1979 — лютий 1986). Депутат Верховної Ради УРСР 7–8-го і 10–11-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат в члени ЦК КПРС (1981—1986). Член ЦК КПРС (1986—1990).
Капто Олександр Семенович | |
---|---|
| |
Народився |
14 квітня 1933 Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область, Українська СРР, СРСР |
Помер |
19 квітня 2020 (87 років) Москва, Росія |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | соціолог, політолог, дипломат, журналіст, політик, державний діяч, викладач університету |
Галузь | соціологія, політологія, дипломатія, журналістика і політика |
Alma mater | ДНУ ім. О. Гончара |
Науковий ступінь | доктор філософських наук (1985) |
Вчене звання | Prof.d |
Відомі учні | Vladimir Tsvykd |
Знання мов | російська |
Заклад | Institute of Socio-Political Researchd |
Членство | ЦК КПРС |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився 14 квітня 1933 року в селі Вищетарасівка, тепер Томаківського району Дніпропетровської області в родині службовця.
У 1957 році закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету.
У 1957—1958 роках — секретар Жовтневого районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська. У 1958—1961 роках — секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ, секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМ України.
У 1961—1963 роках — заступник відповідального редактора української республіканської газети «Комсомольское знамя». У 1963—1966 роках — відповідальний редактор української республіканської газети «Комсомольское знамя».
У квітні 1966 — 14 травня 1968 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ України.
14 травня 1968 — 27 січня 1972 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ України.
26 січня 1972 — 25 січня 1973 року — секретар Київського міського комітету КПУ.
28 листопада 1972 — квітень 1978 року — секретар Київського обласного комітету КПУ.
У 1978—1979 роках — завідувач відділу культури ЦК КПУ.
У квітні 1979 — лютому 1986 року — секретар ЦК КПУ.
У 1986—1988 роках — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Республіці Кубі.
У березні — жовтні 1988 роках — 1-й заступник завідувача відділу ЦК КПРС у зв'язках з соціалістичними країнами (міжнародного відділу).
У жовтні 1988—1990 року — завідувач ідеологічного відділу ЦК КПРС.
У жовтні 1990 — січні 1992 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Корейській Народній Демократичній Республіці.
У 1992—1993 роках — головний науковий співробітник, у 1993—1996 роках — завідувач Міжнародної кафедри ЮНЕСКО з соціальних і гуманітарних наук. З 1996 року — заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень РАН.
Помер 19 квітня 2020 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.
- Олександр Капто на пенсії
Нагороди і премії
- три ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Дружби Народів
- Орден «Солідарність» (Республіка Куба)
- Орден Пошани (Російська Федерація)
- медаль імені академіка С. І. Вавилова «За визначний внесок у розповсюдження наукових знань, просвітницьку і гуманітарну діяльність» (Російська Федерація)
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (25.10.1968)
Література
- Трудолюбие и общественная активность. — Киев, 1966.
- Социальная активность как нравственная черта личности. — Киев, 1968.
- Общественная активность молодежи. — М., 1970.
- Социальная активность молодежи. — М., 1971.
- Классовое воспитание: методология, теория, практика. — М., 1985.
- Философия мира: истоки, тенденции, перспективы. — М., 1990.
- Политические мемуары. — М., 1996.
- Профессиональная этика. В 2-х тт. — М., 1997.
- Социоментальные основания культуры мира. — М., 2000.
- Нобелевские миротворцы. — М., 2002.
- От культуры войны к культуре мира. — М., 2002.
- На перекрестках жизни: Политические мемуары. — М., 2003. — 636 с.
- Энциклопедия Мира. — М., 2003; М., 2005.
- Этика бизнеса // Наука. Политика. Предпринимательство. — 2004. — № 1. — С. 107—116.
- Инвайронментальная этика // Наука. Политика. Предпринимательство. — 2004. — № 2. — С. 134—145; — № 3. — С. 127—140.
- Дипломатия нового международного мироустройства // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 1. — С. 69–74.
- Трудовой фронт Великой Победы // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 4. — С. 45–50.
- Человеческое измерение войны // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 2. — С. 81–87.
- Этика менеджмента // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 2. — С. 162—171.
- Профессиональная этика. М., Ростов-на-Дону, 2006.
- Статьи в научных сборниках и журналах.
Нагороди
- три ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Дружби Народів
- орден Жовтневої революції
- кубинський орден «Солідарність»
- медалі
- медаль імені академіка С. І. Вавілова «За видатний внесок в розповсюдження наукових знань, просвітницьку і гуманітарну діяльність».