Карабута Олександр Петрович

Кар'єру гравця нападник розпочав у «Металісті». В останньому чемпіонаті СРСР Олександр провів декілька ігор за дублюючий склад команди. Дебют Карабути в основному складі відбувся 4 вересня 1991 року в першому матчі 1/16 кубка СРСР в Намангані. Нападник вийшов на поле замість захисника Андрія Шинкарьов, але для команди все закінчилося поразкою з рахунком 0:2 від місцевого «Навбахора» (в матчі-відповіді «Металіст» виграв з рахунком 3:0 і пройшов в наступну стадію розіграшу кубка, в якому відмовився від участі разом з іншими українськими командами на стадії 1/4 фіналу)[1].

Дебют нападника в основному складі в матчі чемпіонату країни відбувся в четвертому турі першого чемпіонату України. 23 березня 1992 року Карабута вийшов на заміну на 75-ій хвилині замість досвідченого Гурама Аджоєва (який перед цим не реалізував пенальті) в домашньому матчі з «Буковиною»[2]. Олександр нічим не відзначився і не допоміг партнерам здобути перемогу - 0:0[3]. До кінця чемпіонату Карабута взяв участь ще в 7-ми матчах, лише двічі провівши на полі всі 90 хвилин. Незважаючи на те, що шанси відзначитися у нападника були (зокрема, у виїзному матчі з «Нафтовиком» його удар відбила перекладина), він так і не зміг забити свій перший м'яч у професійній кар'єрі[3]. Та ж ситуація була в Олександра і в кубку України: 3 матчі, 0 голів (в домашньому матчі 1/4 фіналу з тим же «Нафтовиком» Карабута не влучив з двох метрів у порожні ворота, а в повторному не реалізував вихід один на один, після чого був замінений ще в першому таймі)[4].

У наступному чемпіонаті молодого нападника продовжували переслідувати невдачі: він взяв участь в 26 матчах (в основному виходячи на заміну в самій кінцівці матчу), проте жодної зі своїх нагод забити гол реалізувати не зміг[5]. 13 червня 1993 року в передостанньому 29-му турі в домашньому матчі з «Кременем», м'яч після удару Карабути влетів в сітку під поперечиною, проте суддя гол відмінив - офсайд[5]. Але Карабута свого домігся в Кубку. 7 жовтня 1993 року Олександра забивши п'ятий, останній гол у ворота «Поліграфтехніки» в домашньому матчі, все-таки забив свій перший гол за «Металіст», причому зробив це буквально першим торканням після виходу на заміну[6]. У вересні-жовтні 1992 року Карабута провів три матчі в складі фарм-клубу «Металіста» - харківському «Олімпіку». Однак і в перехідній лізі, забити м'яч Олександру не вдалося[7].

Перший свій м'яч у чемпіонаті країни Карабута забив в наступному сезоні. 14 листопада 1993 року в виїзному матчі з «Таврією» Олександр ефектно підставив п'яту після удару Андрія Шинкарьов зі штрафного[8]. Однак навряд чи, той гол приніс задоволення нападаючому, до того моменту рахунок був 6:0 не на користь гостей, а закінчилося все 7:1[9]. Уже в наступному турі Карабута забиває ще, причому відразу два голи, які дозволили «Металісту» здобути перемогу над «Кременем» з рахунком 3:2[8]. У весняній частині чемпіонату Олександр міг зробити ще один дубль, проте його другий гол у ворота вінницької «Ниви» в 25-му турі суддя скасував через сумнівний офсайд (в результаті «Металіст» програв, 1:2)[8]. Незважаючи на велику кількість втрачених можливостей Карабута в тому сезоні був одним з найкращих гравців «Металіста» і навіть з п'ятьма забитими м'ячами розділив «звання» найкращого бомбардира команди з Віталієм Пушкуцою. Однак команда зайняла останнє місце в чемпіонаті і вирушила в першу лігу[10].

«Металісту» не вдалося відразу повернутися в елітний дивізіон, більш того - команда була середняком дивізіону і зайняла не високе десяте місце[11]. Карабута пропустив всього три матчі. Звично не реалізувавши безліч можливостей, Олександр забив всього 6 м'ячів[12]. Щоправда більше вдалося забити лише В'ячеславу Суворову, який став третім за результативністю бомбардиром ліги з 16-ма голами[11]. У наступному сезоні команда вже ледь не вирушила в другу лігу. «Металіст», який вів весь сезон боротьбу за виживання, зайняв 19-те місце з 22-ох учасників першості[13]. Однак, Олександр проводить прекрасний сезон і стає найкращим бомбардиром команди вдруге (тепер одноосібно). У проведених ним 40 матчах нападник вражав ворота суперників 13 разів (в тому числі 4 дублі)[14]. У другому колі Олександру було довірено капітанську пов'язку[15].

У наступному сезоні Карабута не знизив своєї результативності - 13 голів в 42 матчах (в тому числі два дублі) і він знову найкращий бомбардир команди[16]. Капітанську пов'язку Олександр віддав повернувся в команду з львівських «Карпат» ветерану Івану Панчишину[17]. «Металіст» під керівництвом нового тренера Михайла Фоменка виступив набагато краще: 12 місце при 24 учасниках першості. В останньому турі першості нападник, який вийшов на заміну на 80-ій хвилині отримав першу в своїй кар'єрі червону картку. На 85-й хвилині виїзного матчу з ФК «Черкасами», він був видалений з поля за фол останньої надії проти Сергія Гулого, і через дві хвилини господарі поля зрівняли рахунок (матч так і закінчився внічию 1:1)[17].

У наступній першості «Металіст» добився істотно прогресу і зміг нарешті повернутися у вищу лігу, посівши третє місце в першій лізі[18]. Олександр з 7 м'ячами був третім за результативністю бомбардиром команди й зробив вагомий внесок у досягнення мети.

Після поверненню «Металіста» до вищої ліги, Карабута втратив місце в основному складі. У сезоні 1998/99 років він провів лише 17 матчів, в основному виходячи на заміну наприкінці матчу. Нападаючий запам'ятався купою втрачених моментів і двома забитими м'ячами[19]. Після завершення чемпіонату нападник був відправлений в оренду в охтирський «Нафтовик». У складі охтирців Олександр дебютував 25 липня 1999 року в домашньому матчі з ЦСКА-2. Саме Карабута зрівняв рахунок в матчі на 76-ій хвилині, реалізувавши пенальті (матч так і закінчився, 1:1)[20]. Карабута був штатним пенальтистом команди, і в першому колі забив вісім м'ячів (чотири з пенальті; два пенальті Олександр не реалізував) в 17-ти матчах[20]. Домашні матчі «Нафтовик» проводив у Ромнах, і за місцеву команду «Електрон», яка була фарм-клубом охтирчан, Олександр також провів один матч[21]. У другому колі чемпіонату нападаючий повертається в «Металіст».

Однак в основному складі «Металіста» Карабута провів лише два матчі: кубковий з «Нивою» (Вінниця) і домашній матч чемпіонату з «Шахтарем» (Донецьк). Догравав сезон Олександр у другій лізі в «Металісті-2»[21]. По його завершенні нападник був змушений шукати новий клуб.

Всього за «Металіст» Карабута провів 264 офіційних матчі, в яких забив 51 гол і станом на початок 2011 року мтав 7-им за результативністю бомбардиром команди за всю її історію.

Після відходу з «Металіста» Карабута змінив ще 5 клубів і лише в Сумах затримався більше одного сезону. За основний склад «Карпат» Олександр зіграв 34 хвилини (в тому числі 5 хвилин проти «Металіста»)[22], у «Прикарпатті» - 106 хвилин (проте в першому ж матчі відзначився голом у ворота луцької «Волині». Матч завершився перемогою «Прикарпаття», 1:0)[23]. Знову розкритися нападнику вдалося в Сумах, куди він перейшов у другій половині сезону 2001/02 років.

У другій лізі Карабуті вдався перший в його кар'єрі хет-трик. 8 травня 2002 року в домашньому матчі з «Ворсклою-2» нападник приніс своїй команді перемогу забивши м'ячі на 72, 79 і 90 хвилинах (матч завершився перемогою ФК «Сум» з рахунком 4:1)[24]. В останньому матчі того сезону Олександр вдався ще один хет-трик - цього разу постраждав клуб «Торпедо» (Запоріжжя) (матч закінчився перемогою сумчан 4:2)[24]. У першій лізі Карабута вже не був беззастережним гравцем основи, проте взяв участь в 20 матчах (в яких вражав ворота суперників 4 рази)[25]. Після завершення сезону Олександр повертається до Харкова, в «Геліос», який щойно заявився для участі в другій лізі. У «Геліосі» Карабута разом зі Сергієм Канадуровим були найбільш досвідченими гравцями. Незважаючи на те, що нападник взяв участь в 28-ми поєдинках, він відзначився лише 4 рази[26]. Матч 20 червня 2004 року «Геліос» - «Дніпро-2» (4:1) став останнім для Олександра в професійній кар'єрі[26].

Після закінчення професійної кар'єри Олександр не залишив футбол і продовжив виступи на аматорському рівні у вищій і першій лігах чемпіонату Харківської області з футболу, де незмінно входив до списків найкращих бомбардирів. У 2010 році брав участь в чемпіонат Харкова серед ветеранів.