Карафа

Кара́фа (від араб. غرافة‎, «ґаррафа» через пол. karafa і італ. caraffa)[1] або графи́н[2] (від рос. графин < фр. carafine — зменш. від carafe)[3] — столова посудина, зроблена зазвичай зі скла, кришталю, металу або кераміки, для подачі та зберігання напоїв, таких як вино, горілка, вода та інших.

Карафа для вина
Декантер

Винна карафа, або декантер, має подвійну мету.

  • допомагає відокремити осад

Натуральний осад, який утворюється у старих червоних винах, хоча і абсолютно безпечний, може бути неприємним для споживача вина. Після обережного переливання у декантер, осад залишається у пляшці. Осад характерний майже винятково для червоних вин, як і таніни, тому для білих вин використовувати декантер немає великого сенсу.

  • забезпечує аерацію вина

Аерація, тобто контакт великої поверхні вина з повітрям, допомагає вивільнити аромати вина а також пом'якшити іноді надто жорсткі таніни, які характерні для деяких сортів винограду, наприклад Каберне Совіньйон, Танна. Слід зазначити, що поширена порада відкорковувати пляшку з вином за деякий час до подачі на стіл «для аерації» є помилковою. У відкритій пляшці площа поверхні вина, що знаходиться у контакті з повітрям дуже мала — не більше невеликої монети — тому ефект аерації є несуттєвим.

Карафа для горілки
Горілчана карафа

Давньою традицією є подача горілки на стіл у скляній або кришталевій карафі. З точки зору смаку напою, споживання горілки з карафи не має особливого сенсу і є здебільш аспектом презентації, яка походить з часів, коли горілку виготовляли самостійно і зберігали у великих бутлях. Оскільки сучасні виробники поставляють горілку здебільш у естетично оздобленних пляшках, карафу для горілки можна побачити дуже рідко.

Галерея
  • Дві старовинні карафи

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Графин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.