Карачаєвська автономна область

Область була утворена 26 квітня 1926 в складі Північно-Кавказького краю при поділі Карачаєво-Черкеської АО на Карачаєвську автономну область і Черкеський національний округ (з 1928 — Черкеська АО).

10 липня 1931 Постановою Президії ВЦВК було скасовано Баталпашинський район. При цьому Зеленчуцька, Кардоницька, Красногорська і Усть-Джегутинська сільради були передані Карачаєвській АО.

З 13 березня 1937 область у складі Орджонікідзевського краю, з 12 січня 1943 — Ставропольського краю.

12 жовтня 1943 в результаті депортації карачаївців в Середню Азію і Казахстан Карачаєвська автономна область була ліквідована. Територія колишньої автономної області була розділена між Ставропольським краєм і Черкеською автономною областю, утворений з Мікояновського і Учкуланського районів Клухорський район відійшов до Грузинської РСР.

Станом на 1 січня 1941 до складу області входили 1 місто обласного підпорядкування Мікоян-Шахар і 6 районів[1]:

• Зеленчуцький — ст-ця Зеленчуцька
• Мало-Карачаєвський — м. Кисловодськ (не входило до складу району)
• Мікоянівський — с. ім. Коста Хетагурова
• Преградненський — ст-ця Преградна
• Усть-Джегутинський — ст-ця Усть-Джегутинська
• Учкуланський — аул Учкулан

За результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 64613[2]чол.

За результатами всесоюзного перепису населення 1939 року населення області становило 150 303[3]чол. (у тому числі міське 10 713 чол., сільське — 139 590 чол.). Національний склад населення розподілявся наступним чином: