Карачаєво-Черкеська автономна область
Карачаєво-Черкеська автономна область, Карачаєво-Черкеська АО (рос. Карачаево-Черкесская автономная область; кабард. Къэрэшей-Черкес автономнэ область ,абаз. Къарча-Черкес автоном областькарач.-балк. Къарачай-Черкес автоном область) — адміністративно-територіальна одиниця в РРФСР, що існувала з 12 січня 1922 по 26 квітня 1926 і з 11 лютого 1957 по 16 травня 1992 .
|
Адміністративний центр — місто Черкеськ.
Історія
Область була утворена 12 січня 1922 з більшої частини території Баталпашинського відділу Кубано-Чорноморської області і Карачаєвського національного округу Горської АРСР з центром в станиці Баталпашинська.
З 16 жовтня 1924 область у складі Північно-Кавказького краю.
26 квітня 1926 область була розділена на Карачаєвську автономну область і Черкеський національний округ, а Баталпашинський район було передано у Північно-Кавказький край.
По реабілітації карачаївців 11 лютого 1957 Черкеська автономна область була перетворена в Карачаєво-Черкеську АО у складі Ставропольського краю[1]. Їй були також передані Зеленчуцький, Карачаєвський і Усть-Джегутинський райони Ставропольського краю[2].
30 листопада 1990 Карачаєво-Черкеська АО вийшла зі складу Ставропольського краю і була проголошена Карачаєво-Черкеська Радянська Соціалістична Республіка (КЧРСР) у складі РРФСР.
15 грудня 1990 вихід Карачаєво-Черкесії зі складу Ставропольського краю був узаконений Другим з'їздом народних депутатів РРФСР, що вніс зміни до Конституції РРФСР, за якими автономні області виводилися з складів країв, куди входили[3].
3 липня 1991 року Верховна Рада РРФСР внесла в російську конституцію поправку, що перетворила Карачаєво-Черкеську автономну область в Карачаєво-Черкеську Радянську Соціалістичну Республіку у складі РРФСР. Дана поправка була внесена на розгляд З'їзду народних депутатів РРФСР[4], але так і не була затверджена ним.
Адміністративний поділ
Станом на 23 березня 1977 до складу області входили 2 міста обласного підпорядкування:
і 8 районів:
- Адиге-Хабльський — аул Адиге-Хабль
- Зеленчуцький — ст. Зеленчуцька
- Карачаєвський — м. Карачаєвськ
- Малокарачаєвський — сел. Учкекен
- Прикубанський — сел. Кавказький
- Урупський — ст. Преградна
- Усть-Джегутинський — м. Усть-Джегута
- Хабезький — аул Хабез
Населення
Динаміка чисельності населення області:
Рік | Населення, осіб | |
---|---|---|
1959 | 277 959[5] | |
1970 | 344 651[6] | |
1979 | 368 343[7] | |
1989 | 417 560[8] |
Національний склад населення[9] згідно перепису 1979:
Національність | Населення, осіб. | Кіл-сть, % |
---|---|---|
Росіяни | 165 451 | 45,1 |
Карачаївці | 109 196 | 29,7 |
Черкеси | 34 430 | 9,4 |
Абазини | 24 245 | 6,6 |
Ногайці | 11 872 | 3,2 |
Українці | 4 555 | 1,2 |
Осетини | 3 832 | 1,0 |
Татари | 1 876 | 0,5 |
Примітки
- Закон СССР от 11.02.1957 "Об утверждении Указов Президиума Верховного Совета СССР о восстановлении национальной автономии балкарского, чеченского, ингушского, калмыцкого и кар…
- СК/Хроника основных АТ изменений в Ставропоольском крае в 1945–1991.pdf Сборник "Промышленность Ставропольского края в архивных документах (1945–1991 гг.)[недоступне посилання з квітня 2019]
- Закон РСФСР от 15 декабря 1990 г. «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) РСФСР»
- Закон РСФСР от 3 июля 1991 г. «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) РСФСР в связи с преобразованием автономных областей в Советские Социалистические Республики»
- Всесоюзная перепись населения 1959 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 травня 2015.
- Всесоюзная перепись населения 1970 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 травня 2015.
- Всесоюзная перепись населения 1979 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 травня 2015.
- Всесоюзная перепись населения 1989 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.
- Всесоюзная перепись населения 1979 г. Национальный состав. Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 22 травня 2015.