Карло Маратті

Народився в провінції Марке, куди приїздив декілька разів вже уславленим художником. Його справжнє прізвище Маратта, але в Римі, де він жив і працював, прізвище вимовляли як Маратті.

Художні здібності виявилися рано, тому батьки віддали хлопця в 11 років в майстерню художника Андреа Саккі. Учень не покидав Андреа Саккі і після закінчення навчання, ставши його помічником.

Надгробок Карло Маратті

Робив вівтарні картини, фрески в римських церквах, працював портретистом. У 1704 р. отримав від папи римського звання лицаря. Король Франції Людовик XIV призначив його придворним художником з правом проживання в Римі.

Талант майстра поціновували у Ватикані і довірили реставрацію фресок Рафаеля Санті, а також деяких скульптур.

Помер у Римі, поховали в церкві Санта Марія дель Анджелі е деї Мартірі. Могила збережена.

В італійців портретне зображення на картині у вигляді погруддя називається голови. Вони рано звернули увагу на вікові зміни обличчя людей і залюбки фіксували їх. Особливо старанно відтворювали обличчя малих дітей та літніх людей, особливо якщо обличчя людини мало привабливі риси, бо італійці божеволіли від пластичної краси людини взагалі. В добу італійського бароко до цих голів додались зображення чимось незвичних для пересічних італійців рис або того, що було екзотичним (зображення африканців, мусульман у їх неєвропейському одязі, мешканців Балкан з їх колоритними обличчями, мовами, звичками, одягом, таким відмінним від італійського). В цьому відбилося зацікавлення італійського бароко до всього незвичного, нетипового, екзотичного.

Зображення хворих чи померлих дозволялись лише тоді, якщо це був біблійний сюжет або зображення кари небесної за гріхи людства. В Римі, де папа римський та його оточення офіційно підтримували академізм з його настановами зображувати ідеальне, вишукане і красиве, з'явилась утома від штучно виправленої натури, коли старанно нехтували зображеннями хворих, немічних, кривоногих, горбунів.

У добу бароко, коли зображення ідеальних осіб набридало, почали звертатися до зображення доволі реалістичних, майже натуралістичних голів. Так виникли так звані характерні голови, зображення портретні, без рук і побутових подробиць, котри відволікали від спостережень індивідуальних облич. Карло Маратті був непоганим портретистом, автором низки офіційних парадних портретів і портретів інтимних з дорогих для нього людей. Тому на якомусь етапі власної художньої кар'єри перейшов до створення характерних голів з незнайомців, що вразили сучасників реалізмом, подачею неідеалізованих особистостей, готових хильнути, смачно вилаятись, вкрасти щось дрібне, а потім щиро каятися в храмі. Так поряд з ідеалізованими мадоннами та святими католицької церкви з'явилися зображення моряків і піратів, ринкових шахраїв і селюків з Балкан та ведмежих кутків самої Італії, утомлених пілігрімів, що йшли поклонитися святим місцям. Створення характерних голів у Карло Маратті дозволило по новому заблищати його подорослівшаму, змужнілому таланту, що не відвернувся від непривабливої, але такої багатої на розмаїття реальності.

• 
  Карло Маратті. "Невдомий молодик "
• 
  Карло Маратті. "Чернець Люк Ваддинг ", Національна галерея Ірландії
• 
  Карло Маратті. «Джованна Гарцоні», Асколі Пічено, Міська пінакотека
• 
  Карло Маратті. "Фаустина Маратті як Алегорія славетного живопису ". Галерея палаццо Корсіні, Рим.

Мав велику майстерню в Римі. Серед учнів Карло Маратті — декілька вихідців із Польщі та міста Львів, серед яких — Мартин Альтомонте, Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій, Шимон Чехович.

Серед італійських та європейських учнів Карло Маратті, що користувалися його порадами:

• Андре Ленотр
• Антоніо Балєстра
• Франческо Боккачіні
• Джироламо Ферроні
• Годфрі Неллер
• Теодор ван Лун
• Агостіно Мазуччі
• Андреа Прокаччіні
• Франческо Тревізані
• Жерар Одран та інші.

Карло Маратті. «Граф Роберт Спенсер».

• Портрет Андреа Саккі, Прадо, Мадрид
• Портрет Джованни Гарцоні
• Портрет графа Роберта Спенсера
• Івн Богослов на острові Патмос, Ріксмузей, Амстердам
• Папа римський Климент IX, Ермітаж
• Кардинал Джакомо Роспільйозі, Кембридж
• Портрет Марії Маддалени Роспільйозі, Лувр
• Дідона та Еней в пейзажі
• церква Св. Йосипа, Різдво Христове, Рим
• ц-ва Св. Ісідора. Сцени життя Св. йосипа, (фрески)
• ц-ва Санта Марія Романа, Різдво
• ц-ва Санта Марія дель Пополо, вівтав «Непорочне зачаття»
• Клеопатра, Національний музей Палаццо Венеція, Рим
• ц-ва Санта Марія Валічелла, Мадонна з немовлям, янголами та святими, вівтар, Рим
• Марія Сніжна, галерея Паллавічіні
• Палац Альтьєрі, Милосердя
• Мадонна з немовлям, Втеча Св. Родини в Єгипет Художньо-історичний музей, Відень
• Поклоніння пастухів Христу немовляті, Ермітаж.
• Декоративні фрески (палаццо Альтьєрі, вілла Фальконьєрі у Фраскатті).

• 
  Карло Маратті. «Портрет Андреа Саккі»
• 
  Карло Маратті. «Богородиця і три Марії у гробу Господнього»
• 
  Карло Маратті. Непорочне зачаття
• 
  Карло Маратті. «Папа римський Климент IX»

• Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego (tom 5)
• Wielka ilustrowana encyklopedia Gutenberga (1928—1934)
• Amalia Mezzetti, Contributi a Carlo Maratti in «Rivista dell'Istituto Nazionale d'Archeologia e Storia dell'Arte» n. 4 (1955), pp. 253–354
• Amalia Mezzetti, Carlo Maratti: altri contributi in «Arte antica e moderna» n. 4 (1961), pp. 377–387
• L'opera incisa di Carlo Maratti catalogo della mostra a cura di Paolo Bellini (1977)
• Anthony Blunt, Maestri romani del Sei e Settecento: Domenichino, Sacchi, Lanfranco, Bernini, Pietro da Cortona, Testa, Mola, Sassoferrato, Maratta, Panini, Piranesi, etc… (1980)