Карло Шванцер
Карло Шванцер (нім. Karl Schwanzer; 21 травня 1918, Відень, Австрія — 20 серпня 1975, Відень) — австрійський архітектор. Його найвідомішими проектами були австрійський виставковий павільйон на Всесвітній виставці «Експо» 1958 року в Брюсселі та проект 1972 року — споруда адміністрації німецького автобудівного та авіамоторного концерну BMW у Мюнхені.
Карло Шванцер | ||||
---|---|---|---|---|
Karl Schwanzer | ||||
Народження |
21 травня 1918 Відень | |||
Смерть | 20 серпня 1975 (57 років) | |||
Відень | ||||
Поховання |
![]() | |||
Національність | австрієць | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Навчання | Віденський технічний університет | |||
Діяльність | архітектор, викладач університету | |||
Відомі учні | Gabor Fettikd, Gert M. Mayr-Keberd[1], Wolfgang Neumannd[2], Eva Weild[3], Hans Wolfgang Jägerd[4] і Werner Havlicekd[4] | |||
Працівник | Віденський технічний університет | |||
Твори |
Башта BMW та Музей BMW у Мюнхені Бельведер 21 у Відні | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() |
Життєпис
![](../I/Bmwvierzylinderturm.jpg.webp)
Карло Шванцер народився в 1918 році у Відні, у сім'ї простих людей. Любов до будівництва йому привили батько та дядько-тесля, який навчив його свого ремесла. Після закінчення середньої школи у Відні в 1936 році він вирішив вивчати архітектуру в Віденському технічному університеті, який закінчив у 1940 році. Під час навчання він працював техніком у декількох архітектурних фірмах. Уже через рік після закінчення університету за свою роботу «Нові будівельні роботи в звільненій Верхній Сілезії. Кільце в Жорах. Реконструкція та дизайн» (Arbeit Neues Bauen im befreiten Oberschlesien. Der Ring in Sohrau. Entschandelung und Gestaltung) він отримав науковий ступінь доктора філософії.
![](../I/20er_Haus_during_the_reconstruction%252C_Sept._18%252C_2010.jpg.webp)
Після закінчення Другої світової війни Шванцер працював деякий час на різних посадах, а у 1948 році відкрив власну архітектурну студію як незалежний архітектор. Спочатку розробляв невеликі проекти, за які брався з великим натхненням і при виконанні яких прагнув до досконалості.
Першим його великим успіхом був проект австрійського виставкового павільйону на Всесвітній виставці «Експо» 1958 року в Брюсселі. Карло Шванцер був удостоєний посади повного професора Віденського технічного університету, яку він займав до своєї передчасної смерті в 1975 році. Одночасно в 1960-і роки він працював як запрошений професор в технічних університетах Дармштадту, Будапешту та Ер-Ріяду.
![](../I/BMW_tower_seen_from_Olympic_tower_on_a_sunny_November_afternoon.jpg.webp)
у Мюнхені
У 1947—1975 рік Шванцер розробив ряд проектів визначних будівель, у яких їх конструкція була тісно пов'язана з функціональністю та структурою. Він створив Австрійський інститут дизайну (Österreichische Institut für Formgebung), а у 1967 році відкрив другу власну архітектурну студію в Мюнхені.
До відкриття в Мюнхені літніх Олімпійських ігор 1972 року він збудував 101 метрову вежу адміністрації німецького автобудівного та авіамоторного концерну BMW, що стала однією з найпомітніших архітектурних будівель міста.
Зовнішній вигляд споруди формою нагадує автошини у гоночному автомобілі, а гараж — головку блоку циліндрів. Вежа складається з чотирьох циліндрів діаметром 52,30 м, кожен з яких має 22 поверхи, два з яких — підвальні, а 18 — офісні. Біля вежі тоді ж був побудований Музей автомобілів BMW. Це теж кругла футуристична будівля у формі алюмінієвої чаші, з основою діаметром 20 м і дахом приблизно 40 м.[5]
![](../I/StPoelten_20140921_1530.jpg.webp)
У 1972 році були побудовані освітній центр та майстерня Інституту сприяння розвитку економіки у Санкт-Пельтені. У проекті реалізований принцип максимально можливої рентабельності, можливість гнучкої багатофункціональності окремих кімнат і груп кімнат.
У 1975 Карлу Шванцерові було доручено розробити проект будівлі представницького характеру — Посольство Австрії в Бразилії. Це блискуче білий будинок з місцевих збірних полегшених бетонних елементів, який сильно вирізня́ється на тлі яскравого блакитного неба і червоної землі Бразилії.
![](../I/Neustifter_Friedhof_-_Karl_Schwanzer.jpg.webp)
Шванцер був одружений з Гільдою Дельтл (1920—1998), у них було двоє синів. 20 серпня 1975 року Карло Шванцер пішов з життя і похований на цвинтарі Нойштіфте Фрідгоф.
Посмертно в 1975 році був нагороджений Великою австрійською державною премією у галузі архітектури. У 2008 році його іменем була названа вулиця в 10-му районі Відня.
Нагороди та почесні звання
![](../I/Alsergrund_(Wien)_-_Franz-Josefs-Bahnhof_(2).JPG.webp)
- 1954 — Премія Йозефа Гофмана від спілки митців Віденська сецесія
- 1958 — Срібний орден за заслуги перед Австрійською Республікою
- 1958 — Гран-прі за архітектуру на Всесвітній виставці в Брюсселі
- 1959 — Премія міста Відня за архітектуру
- 1963 — Почесний член-кореспондент Королівського інституту британських архітекторів
- 1965 — Офіцер Merit Touristique, Франція
- 1969 — Почесний член Американського інституту архітекторів
- 1969 — Член-кореспондент німецьких архітекторів
- 1969 — Великий почесний «Знак за заслуги перед Австрійською Республікою»
- 1973 — Нагорода профспілки архітекторів Баварії
- 1974 — Премія за бетонну архітектуру Федеральної асоціації німецької цементної промисловості
- 1975 — Велика державна премія Австрії за архітектуру (посмертно)
- 2008 — названа вулиця імені Карла Шванцера у районі Відня Фаворитен