Йозеф Гофман
Йозеф Франц Марія Гофман (нім. Josef Franz Maria Hoffmann; 15 грудня 1870, Пірніц, нині Бртніце, Чехія — 7 травня 1956, Відень) — австрійський архітектор та дизайнер.
Йозеф Гофман | |
---|---|
Josef Franz Maria Hoffmann нім. Josef Hoffmann | |
| |
Народження | 15 грудня 1870[1][2][…] |
Смерть | 7 травня 1956[1][2][…] (85 років) |
Поховання | |
Країна | Австро-Угорщина, Австрія |
Навчання | Віденський університет і Віденська академія мистецтв |
Діяльність | архітектор, дизайнер, педагог, скульптор, дизайнер прикрас |
Праця в містах | Відень, Брюсель, Кельн |
Найважливіші споруди |
Палац Стокле в Брюселі, Poldihaus в Кладно, Санаторій у Пуркерсдорфі |
Членство | Deutscher Werkbundd і віденська сецесія |
Учні | Josef Horacekd[4], Carl Witzmannd[5], Hans Steindld[6], Karl Vodakd[7] і Наум Слуцький[8] |
Нагороди | Римська премія |
Йозеф Гофман у Вікісховищі |
Життєпис
Навчався у Віденській художньо-промисловій школі у Карла Газенауера.
У 1895, отримавши Римську премію, отримав можливість поїхати до Італії для навчання. Після поїздки до Італії став помічником дизайнера в студії Вагнера у Відні. Відчув сильний вплив архітектора Чарлза Войсі і «четвірки з Глазго».
У квітні 1897 разом з Йозефом Ольбріхом, Густавом Клімтом і Коломаном Мозером заснував Віденський сецесіон, перша виставка якого відбулася в 1898. На ній він представив оформлення кімнати, розроблене під впливом ідей про синтез мистецтв.
У 1899 почав викладацьку діяльність у школі прикладного мистецтва при Австрійському музеї мистецтва і промисловості у Відні.
У 1900 змінив Ольбріха на посаді головного проектувальника фешенебельного передмістя Відня Гоге-Варте. У передмісті ним були побудовані чотири вілли (1901-1905).
У 1900, після другої виставки Сецесіону, в якій брали участь провідні майстри англійського модерну, запрошений до Англії, де співпрацював з Чарлзом Макінтошем і познайомився з роботами Чарлза Ешбі і його «Гільдією ремесел».
До 1902 виробив свій власний стиль, для якого характерний акцент на контур і пропорції.
У 1903 разом з Мозером створив «Віденські майстерні» з проектування, виробництва і продажу високоякісних предметів домашнього побуту (до 1933), що здобули світову популярність. Його першою важливою спорудою став санаторій у Пуркерсдорф (1903—1905), в якому зодчий наблизився до стилю свого вчителя Вагнера.
Після зустрічі в 1905 з великим бельгійським промисловцем Стокле почав роботу над одним з найважливіших для архітектури початку XX століття спорудою — палацом Стокле (Брюссель), який нині віднесений до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 1907 разом з Петером Беренсом, Йозефом Ольбріхом та іншими заснував «німецький Веркбунд», який ставив собі за мету поліпшення ремісничого навчання. Знову повернувся до ідей Сецессіону лише в 1939, але організація була закрита нацистами.
Творчість
Був ведучим представником віденського «модерну», але раціональністю ряду своїх робіт прокладав шлях функціоналізму.
Серед його творів
- Палац Стокле в Брюсселі,
- санаторій у Пуркерсдорфі поблизу Відня (1903—1904),
- австрійські павільйони на багатьох виставках Веркбунда в Кельні, 1914, бієнале у Венеції, 1934 та ін.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11855252X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- The Fine Art Archive — 2003.
- https://www.wienerwohnen.at/hof/1110/Braunhirschengasse-36-38.html
- http://www.architektenlexikon.at/de/694.htm
- https://www.wienerwohnen.at/hof/1196/Koppstrasse-6.html
- https://www.wienerwohnen.at/hof/613/Johanna-Prangl-Hof.html
- https://hedendaagsesieraden.nl/2020/02/13/naum-slutzky/
Література
- Veronesi G., Josef Hoffmann, Mil., 1956.