Карл Ліцманн

Карл Людвіг Вільгельм Герман Ліцманн (нім. Karl Ludwig Wilhelm Hermann Litzmann; 22 січня 1850, Штехлін — 28 травня 1936, Штехлін) — німецький воєначальник, генерал піхоти (24 грудня 1914). Кавалер ордена «За заслуги» з дубовим листям.

Карл Ліцманн
нім. Karl Litzmann
Народився 22 січня 1850(1850-01-22)[1][2]
Neuglobsowd, Штехлін, Верхній Гафель, Бранденбург, Німеччина[1]
Помер 28 травня 1936(1936-05-28)[1][2] (86 років)
Neuglobsowd, Штехлін, Верхній Гафель, Бранденбург, Німеччина[1]
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Знання мов німецька
Учасник французько-прусська війна і Перша світова війна
Членство СА
Посада депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Військове звання генерал від інфантерії
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Столітня медаль
Командорський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Командор ордена Зірки Румунії
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

Син поміщика. Закінчив військову школу в Потсдамі (1867). Учасник Франко-прусської війни.

У 1886 році закінчив Військову академію. У 1901-1902 роках — начальник 39-ї піхотної дивізії, в 1902-1905 роках — директор Прусської військової академії. З 1905 року в резерві. Разом з Кольмаром фон дер Гольцем був одним з ініціаторів створення правої молодіжної організації «Союз молодої Німеччини».

З початком Першої світової війни подав прохання про переведення в діючу армію і 2 серпня 1914 року був призначений інспектором етапів 3-й армії. З 21 жовтня 1914 року — начальник 3-ї гвардійської дивізії. Брав участь в Лодзінськії операції в складі групи генерала Шеффер-Бояделя. Потрапив в оточення, звідки прорвався з боєм.

З 24 грудня 1914 року — командир 40-го резервного корпусу. Відзначився в ході зимової операції в районі Мазурських боліт. У січні 1915 року одночасно очолював ударне угруповання сил 8-ї армії. Керував облогою російської фортеці Ковно.

В кінці липня 1916 року, коли 4-та австро-угорська армія зазнала нищівної поразки, корпус Ліцманна був терміново перекинутий на Володимир-Волинський, чим врятував австро-угорську армію від повного знищення і зірвав наступ 8-ї російської армії генерала Каледіна .

В 1918 році — на Західному фронті. 6 серпня 1918 року здав командування корпусом і був переведений в резерв. У грудні 1918 року вийшов у відставку. У 1920-1921 роках відвідав Південну Америку, де активно вів пронімецьку пропаганду. З 1929 року — член НСДАП. У 1933 році був обраний в рейхстаг, де був найстаршим депутатом.

Нагороди

Вшанування пам'яті
  • В 1937 році на честь Лінцманна назвали казарми в Гамбурзі.
  • Під час німецької окупації Польщі в 1939-1944 роках місто Лодзь перейменували на честь Ліцманна в Ліцманнштадт.

Бібліографія
  • Ernstes und Heiteres aus den Kriegsjahren 1870/71 (1911)
  • Geländeübungen zur Förderung der Wehrkraft (1912)
  • Wir von der Kavallerie (1913)
  • Das neue deutsche Volksheer (1919)
  • Lebenserinnerungen
    • Lebenserinnerungen / Bd. 1 (1927)
    • Lebenserinnerungen / Bd. 2 (1928)

Література
  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9 (ACT); ISBN 5-271-06895-1 (Астрель).
  • Theodor Jakobs: Der Löwe von Brzeziny, Hanseatische Verlagsanstalt, 1934

Посилання

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117066540 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.