Карл Рефер

Карл Рефер був сином продавця і торгового агента Гергарда Рефера. Після навчання в народній і середній школі в Ольденбурзі отримав торгову освіту в кавовій фірмі в Бремені. З 1911 по 1913 рік працював торговим агентом в німецькій колонії в Камеруні, де захворів на малярію, від наслідків якої страждав усе життя.

У серпні 1914 року після початку Першої світової війни Рефер пішов добровольцем в 233-й піхотний полк, унтер-офіцер. З середини 1916 до 9 листопада 1918 року служив у відділі пропаганди Верховного командування армії. Після демобілізації працював на адміністративних посадах в промисловості. У початку 1923 року вступив у НСДАП. Під час заборони НСДАП був головою місцевого осередку (ортсгрупи) Народно-соціального блоку в Ольденбурзі. 13 липня 1925 року вдруге вступив в НСДАП (партквиток № 10 545), організував нацистську ортсгруппу в Ольденбурзі. З 1926 року — керівник районної організації НСДАП (крайсляйтер). У травні 1928 року обраний в ландтаг Ольденбурга. З 1 жовтня 1928 року — гаулейтер Везер-Емса, що включав Ольденбург і Бремен. 14 вересня 1930 року обраний депутатом Рейхстагу від Везера-Емса. 16 вересня 1932 року стало міністр-президентом (прем'єр-міністром) Вільної держави Ольденбург, будучи на той момент другим нацистським міністром-президентом в Німеччині. 5 травня 1933 був призначений імперським намісником Ольденбурга. З 22 вересня 1939 року — імперський комісар оборони 11-го військового округу.

Рефер був переконаним антисемітом, расистом і антидемократом. У 1936 році Міністерство церков і шкіл Ольденбурга видало указ, який наказував прибрати католицькі хрести з усіх державних будівель і католицьких конфесійних шкіл і тільки протести католицької громадськості змусили Рефера скасувати цей указ. На своєму посту Рефер зіграв свою роль в злочинах Голокосту, оскільки особисто підписував накази щодо висилки євреїв з Бремена.

Взимку 1937 року Рефер потрапив в автомобільну катастрофу, і хоча не отримав серйозних пошкоджень, він дуже повільно видужував через наслідки захворювання малярією. Пізніше у нього діагностували прогресивний параліч (сифіліс мозку).

На своєму посту Рефер тримався досить незалежно, відмовляючись сліпо підкорятися главі Партійної канцелярії Мартіну Борману. За допомогою свого секретаря Генріха Валькенгорста Рефер склав меморандум про стан справ в НСДАП і пропонував шляхи вирішення внутрішньопартійних конфліктів. Крім того, в меморандумі він виклав свої уявлення про реструктуризацію Третього Рейху після Другої світової війни.

За два тижні до смерті, повернувшись з Берліна, Рефер повідомив дружині і дочці, що посварився з Генріхом Гіммлером і Йозефом Геббельсом, що «Берлін — це свинарник, ми програємо війну» (Berlin ist ein Saustall, wir werden den Krieg verlieren). Пізніше Рефер заявив, що збирається відвідати Ставку фюрера, а потім провести переговори з прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчиллем. Після цього за наказом Адольфа Гітлера його забрали в Берлін і помістили в клініку Шаріте. 13 травня 1942 року за розпорядженням Гітлера його лейб-медик Карл Брандт і директор психіатрично-неврологічної клініки Шаріте Макс де Крініс провели експертизу, за підсумками якої заявили про швидко прогресуюче слабоумство Рефера. Після введення ін'єкцій скополоміну і морфію через два дні Рефер помер. Хоча за офіційною версією він помер від серцевого нападу на тлі запалення легенів, після його смерті продовжували ходити чутки про навмисне вбивство. Рефер був урочисто похований в Ольденбурзі з великими державними почестями. У церемонії похорону брали участь Адольф Гітлер, Альфред Розенберг та інші нацистські бонзи.

У 1915 році одружився з Марією Герміною Теббіт, від якої мав двох синів і дочку. Один його син помер при народженні, другий  у віці двох років. Через рік після смерті першої дружини в 1922 році він одружився з Ірмою Кеммлер, від якої не мав дітей.

• Золотий партійний знак НСДАП
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Генеральний знак гау
• Почесний громадянин міст Бремергафен, Мелле і Ольденбург (1937) — після Другої світової війни позбавлений.

На згадку про Рефера в Ольденбурзі були перейменовані деякі вулиці. Після вйни британська окупаційна влда повернула вулицям старі назви.

• Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: "Вече", 2000. — С. 321–322. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.

• Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 539. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).

• Залесский К.А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 450–451. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
• Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего рейха. Кто был кем до и после 1945 года» («Das Personen-lexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945»). — Издательство «Книги карманного формата Фишера» («Fischer Taschenbuch Verlag»), Франкфурт-на-Майне, 2005. ISBN 978-3-596-16048-8, с. 504.
• Альбрехт Экхардт (Albrecht Eckhardt) «От гражданской революции вплоть до прихода нацистов к власти — Ландтаг Ольденбурга и его депутаты в 1848—1933 гг.» («Von der bürgerlichen Revolution bis zur nationalsozialistischen Machtübernahme — Der oldenburgische Landtag und seine Abgeordneten 1848—1933». 1996, ISBN 3-89598-327-6, с. 105.
• Ганс Фридль (Hans Friedl) «Рёвер, Карл Георг» («Röver, Carl Georg»). В издании «Новая Немецкая биография» («Neue Deutsche Biographie»). Том 21. Издательство «Duncker & Humblot», Берлин 2003, ISBN 3-428-11202-4, с.. 754.
• Вольфганг Гюнтер (Wolfgang Günther) «Рёвер, Карл Георг» («Röver, Carl Georg»). В издании: «Биографический путеводитель по истории земли Ольденбург» («Biographisches Handbuch zur Geschichte des Landes Oldenburg»). Ольденбург, 1992, с. 611—613.
• Инго Хармс (Ingo Harms) «Внезапная смерть ольденбургского гауляйтера Карла Рёвера» («Der plötzliche Tod des Oldenburger Gauleiter Carl Röver»). В издании: «Земля Ольденбург» («Das Land Oldenburg»), 1999, с. 1-8.
• Михаэль Радемахер (Michael Rademacher) «Карл Рёвер» («Carl Röver»). «Books on Demand GmbH», 2000, ISBN 3-8311-0298-8.
• Михаэль Радемахер (Michael Rademacher) «Гауляйтер Карл Рёвер и его внутрипартийная кадровая политика на примере районных руководителей Эмса» («Der Gauleiter Carl Röver und seine innerparteiliche Personalpolitik am Beispiel der emsländischen Kreisleiter»). В издании: «История Эмса» («Emsländische Geschichte»). Том 9, изданный Обществом исследований региональной истории Эмса. Haselünne 2001, с. 152—169, ISBN 3-88319-211-2.
• Михаэль Радемахер (Michael Rademacher) «Районные руководители НСДАП в гау Везер-Эмс» («Die Kreisleiter der NSDAP im Gau Weser-Ems»). Tectum Verlag, Марбург, 2005 (с. 147—161 — Биография Карла Рёвера).
• Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst) «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). Издательство Арндта, Киль 2000, ISBN 3-88741-116-1.

• Peter Hüttenberger: Die Gauleiter - Studie zum Wandel des Machtgefüges in der NSDAP, 1969
• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
• Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563