Кароліна Качоровська

Дочка Францишека та Розалії. Під час радянської окупації (1939—1941) її та її родину депортували до Сибіру. Її батько був у трудовому таборі, після амністії він вступив до польської армії. Покинувши Радянський Союз та евакуювавшись до Персії вона поділила долю «мандрівних дітей» в Азії та Африці — у селищі Коджа в Уганді, де вона ходила до польської школи. Після прибуття до Великої Британії вона закінчила Лондонський університет. Потім вона працювала вчителем, також присвятила себе польському скаутингу у вигнанні, під час якого познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Ришардом Качоровським. Вони одружилися 19 липня 1952 року в Лондоні. У них було двоє дітей: Аліція (одружена: Янковська) та Ядвіга Ягода (одружена: Шульцем), у них також було п'ять онуків. Разом із чоловіком вона брала активну участь у суспільному житті польських емігрантів та у благодійній діяльності Союзу польських жінок Великої Британії.

10 квітня 2010 року разом із чоловіком вона повинна була взяти участь у відзначенні 70-ї річниці катинського різні, але через хворобу вона відмовилася від участі в урочистостях[1]. Тож її чоловік вирушив у подорож один, він загинув у катастрофі президентського літака Ту-154 Ту-154.

На президентських виборах 2010 та 2015 років вона підтримала кандидатуру Броніслава Коморовського[2][3]. Наказом від 15 серпня 2012 року вона була нагороджена Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі[4].

У 2012 році вийшла книга під назвою «Президент Кароліна Качоровська. Станіславів — Сибір — Африка — Лондон», написана Івоною Валентинович і присвячена життю колишньої першої леді[5].

• Адам Доброньський, Останній президент Другої Республіки Польща — Ришард Качоровський: вісім вечорів з президентом, Видавництво «Łuk», Білосток 1999, стор. 40, 57, 60, 62, 71, 72.