Броніслав Коморовський

Народився на південному заході ПНР, в місті Оборники-Шльонські 4 червня 1952 в родині шляхетського походження. Батьки Зигмунт Леон Коморовський і Ядвіга Коморовська (у дівоцтві Шалковська).

У 1957—1959 рр. з родиною проживав у Юзефові, потім до 1966 р. — в Прушкові, де закінчив середню школу. Був членом польської піонерської організації. В 1977 році закінчив історичний факультет Варшавського університету. У 1977—1980 роках працював у редакції журналу «Słowo Powszechne».

Брав участь у діяльності демократичної опозиції в ПНР, разом з Антоні Маціревічем видавав підпільний журнал «Głos». 11 листопада 1979 брав участь в демонстрації протесту, яка була організована «Рухом на захист прав людини і громадянина», за що був засуджений до місяця тюремного ув'язнення. З 1980 по 1981 роки працював у Центрі Соціальних Досліджень профспілки «Солідарність». 27 вересня 1981 був серед підписантів декларації про заснування організації «Клуби Служби Незалежності». Під час воєнного стану деякий час утримувався під вартою. У 1981—1989 роках викладав історію в семінарії при католицькому санктуарії Непокалянув.

З 1989 по 1990 був главою апарату Міністра з питань співпраці з політичними організаціями й асоціаціями Олександра Халл. У 1990—1993 роках виконував обов'язки заступника Міністра національної оборони в урядах Тадеуша Мазовецького, Яна Кшиштофа Білецького та Ганни Сухоцької. На початку 1990-х років брав участь у діяльності спочатку «Демократичного Союзу», потім, після його об'єднання в «Ліберально-демократичному конгресі», християнсько-демократичної партії «Союз Свободи». Обіймав посаду генерального секретаря в обох організаціях. Як кандидат від партії «Демократичний Союз», обирався членом польського Сейму в 1991 та 1993 роках.

20 червня 2010 року взяв участь у дочасних президентських виборах, призначених у зв'язку із загибеллю президента Леха Качинського, Коморовський набрав 6.981.319 голосів: 41,54 %. Брат загиблого президента Ярослава Качинського, в першому турі посів друге місце, набравши 36,46 % голосів.[2] 4 липня 2010 року за попередніми даними Коморовського обрано Президентом Польщі.

5 листопада 2007 року на першій сесії Сейму Польщі VI скликання 292 голосами Коморовського обрано маршалком Сейму. Посада маршалка Сейму, тобто спікера нижньої палати польського парламенту, є другою за значенням після Президента Польщі.

У жовтні 2008 р. у Варшаві під його патронажем відбувся ІІ-й Міжнародний Фінал конкурсу «Міжнародні молодіжні дебати».

10 квітня 2010 року приступив до виконання обов'язків Президента Польщі відповідно до статті 131 конституції Польської республіки внаслідок загибелі в авіакатастрофі Президента Польщі Леха Качинського. У телевізійному зверненні до нації Коморовський заявив, що оголошує у зв'язку з авіаційною катастрофою тижневий національний траур. Крім того, після консультації з представниками фракцій Сейму були призначені дострокові президентські вибори. У цих виборах взяв участь і сам Коморовський (висунутий своєю партією ще до трагедії).

4 липня 2010 року на Дочасних виборах Броніслава Коморовського обрано Президентом Польщі. 6 липня 2010 року відбулась інавгурація пана Коморовського на посаду Президента Польщі. 13 липня Коморовський провів першу зустріч в ранзі Президента Польщі, прийнявши Президента Німеччини Крістіана Вульфа, що прибув до Варшави з офіційним візитом.

Ставлення до України

22 лютого 2015 року підтримав ідею Президента України Петра Порошенка про введення на Донбас миротворчої місії ООН[3].

9 квітня під час візиту до Києва виступив з трибуни Верховної Ради України. Під час виступу він заявив:

Не буде стабільної, безпечної Європи, якщо її частиною не стане Україна, і лише сліпий може не побачити присутність російських військ на Донбасі.

Політики України й Польщі назвали цей виступ історичним[4].

23 квітня коментуючи прийнятий Верховною Радою закон, який визнає Українську повстанську армію борцями за незалежність України, Коморовський заявив, що цей закон ускладнить українсько-польський історичний діалог. У той ж час він заявив, що ці закони стосуються минулого і закривають питання УПА. Крім того, він порівняв їх з польськими законами з дерадянізації[5][6]

2 липня відвідав Львів, де отримав диплом почесного доктора Львівського університету. Під час спільної пресконференції з П. Порошенком заявив, що створить свій інститут, який буде займатися питанням українсько-польських стосунків[7][8][9].

Одружений з 1977 з Анною Дембовською. Має п'ятеро дітей.

• Орден Білого орла (2010 рік)
• Великий хрест ордена Відродження Польщі (2010 рік)
• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 16 грудня 2014) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-польських міждержавних відносин[10]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (Україна, 19 листопада 2008) — за вагомий особистий внесок у донесення до світової спільноти правди про геноцид Українського народу під час Голодомору 1932—1933 років, активну участь у проведенні Міжнародної акції вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років «Незгасима свіча»[11]
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (Україна, 29 вересня 2010)[12]
• Орден короля Томислава (2013 рік)
• Орден Республіки (Молдова, листопад 2014)[13]

У далекі заокеанські відрядження президент Польщі літає рейсовим літаком.[14]

Якби в мене були гроші, я б зразу купив літак, але таких грошей у мене немає. А політ рейсовим літаком є джерелом різного роду досвіду, адже, по-перше, лечу рейсом, який може бути відкликаний. По-друге, міністри сидять поруч пасажирів. Я бачу здивовані обличчя пасажирів, які нічого з цього не розуміють. Вони бачать, що важливі справи відбуваються у не дуже серйозний спосіб.

• Офіційний сайт
• Президент Польщі підтримує ініціативу введення миротворчого контингенту ООН на Донбас