Карташова Лідія Павлівна

Народилась 12 (24 березня) 1881 року у Москві. У 1894 році поступила в провінційну трупу антрепренера І. С. Томського. Працювала у великих містах Росії (Вологда, Томськ, Іркутськ, Саратов). Виконувала ролі героїнь.

У 1919–1936 роках — акторка Ленінградського театру імені Пушкіна. В 1936–1959 роках — актриса Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

Могила Лідії Карташової

Останні роки життя жила в Будинку ветеранів сцени Українського театрального товариства, де і померла 27 січня 1972 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 21)[1].

Народна артистка УРСР (з 1943 року). Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Роботи в театрі:

• Катерина — «Гроза»;
• Настасья Пилипівна — «Ідіот» за Достоєвським;
• Коробочка — «Мертві душі» за М. Гоголем;
• Марія Ланге — «Життя починається знову» В. Собка;
• Акулина — «Влада темряви» Л. Толстого;
• Ганна Павлівна — «Живий труп» Л. Толстого;
• Улита — «Ліс» О. Островського;
• Кабаниха — «Гроза» О. Островського;
• Кукушкіна — «Дохідне місце» О. Островського;
• Пантеліївна — «Таланти і шанувальники» О. Островського;
• Анфіса — «Три сестри» А. Чехова,

Робота в кіно:

• «За радянську Батьківщину» (1937);
• «Велике життя» (1939, дружина Козодоєва);
• «Повернення» (1940);
• «Небеса» (1940, Ганна Микитівна);
• «Мати» (1941, короткометражний);
• «Сині скелі» (1942, «Бойова кінозбірка № 9», мати);
• «Нескорені» (1945, Єфросинія);
• «Центр нападу» (1946, бабуся);
• «Велике життя. 2 серія» (1046, дружина Козодоєва)
• «Діти сонця», фільм-спектакль (1956, т/ф, 2 с, Антипівна);
• «Це було навесні» (1959, епізод).

• Кинословарь: В 2-хт. Т.1. М., 1966. — К.677;
• Митці України. К., 1992. — С.290;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.290;
• Жінки України. К., 2001. — С.179.

• Карташова Лідія Павлівна на сайті Театр російської драми імені Лесі Українки
• Карташова Лідія Павлівна на сайті Енциклопедія сучасної України.