Картуш (єгиптологія)

У давньоєгипетських ієрогліфах, карту́ш (від фр. cartouche, буквально — «набій», «патрон») — це довгастий контур із горизонтальною лінією знизу, який вказує на те, що написаний в ньому текст є царськім іменем[1]. Картуш входить в ужиток на початку Четвертої династії за фараона Снофру. Давньоєгипетською картуш називався шену і, по суті, є збільшеним кільцем шен. У демотичній писемності картуш виродився в пару дужок та вертикальну лінію.

давньоєгипетський картуш Тутмоса III, Карнак (Єгипет)
Картуш великого фараона Тутанхамона (Небхеперура)

З п'яти титульних імен фараонів у картуш обрамлялися тронне ім'я (преномен) і власне ім'я (номен), що давалося при народженні[2].

Іноді в формі картушів виробляли амулети, що зображували імена фараонів, і клали їх до гробниць. Ці артефакти дуже важливі для археологів, аби визначати час поховань та їх приналежність[3]. У деякі періоди історії Єгипту на таких амулетах імена не зображалися зовсім, через побоювання того, що людина, яка поцупила картуш з іменем, може здобути владу над власником імені[4].

Картуш
ієрогліфами

Термін картуш вперше застосували французькі солдати. Вони часто бачили цей символ на фараонівських руїнах і він їм нагадав паперову порохову гільзу для дульнозарядної зброї (фр. cartouche.[5]

Як ієрогліф він позначав єгипетське слово "ім'я". У списку знаків Гардінера від іде під номером V10.

Розділений наполовину цей знак іде в списку Гардінера під номером V11,
, і позначає детермінатив для дій та іменників, маючи справу з предметами: "ділити", "виключати"[6].
Ієрогліф картуш,
, у давньоєгипетській мові використовувався як детермінатив šn-(sh)n, для "коло", або "кільце"-(як кільце шен або картуш). Пізніше його стали вживати для rn, слово 'ім'я'[7]. Це слово може також записуватись як "r" з "n", рот над водними брижами,

Примітки
  1.  Hugh Chisholm, ред. (1911) «Cartouche» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. Cambridge University Press (англ.)
  2. Allen, James Peter, Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs, Cambridge University Press 2000, p.65
  3. cf. Thomas Eric Peet, William Leonard Stevenson Loat, The Cemeteries of Abydos. Part 3. 1912–1913, Adamant Media Corporation, ISBN 1-4021-5715-0, p.23
  4. Alfred Wiedemann, Religion of the Ancient Egyptians, Adamant Media Corporation 2001, ISBN 1-4021-9366-1, pp.293-295
  5. White, Jon Manchip, Everyday Life in Ancient Egypt, Courier Dover 2002, p.175
  6. Betrò, 1995. Hieroglyphics: The Writings of Ancient Egypt, Cartouche, p. 195.
  7. Betrò, 1995, p. 195.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.