Карцев Роман Андрійович

Карцев Роман Андрійович (Кац Роман Аншелевич, нар. 20 травня 1939, Одеса, Українська РСР, СРСР — 2 жовтня 2018, Москва, Росія) — радянський, російський актор естради, театру і кіно єврейського походження. Заслужений артист РРФСР (1990). Народний артист Росії (1999).

Карцев Роман Андрійович
рос. Роман Андреевич Карцев
рос. Роман Аншелевич Кац
Ім'я при народженні рос. Роман Аншелевич Кац
Народився 20 травня 1939(1939-05-20)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Помер 2 жовтня 2018(2018-10-02) (79 років)
Москва, Росія[1]
  • зупинка серця
    • Поховання Троєкуровське кладовище
    Національність український єврей
    Громадянство  СРСР →  Росія
    Діяльність актор
    Alma mater Російський університет театрального мистецтва
    Роки діяльності з з 1960
    IMDb ID 0440248
    Нагороди та премії

     Карцев Роман Андрійович у Вікісховищі

    Життєпис

    У 1962-1969 рр. — артист Ленінградського театру мініатюр під керівництвом Аркадія Ісааковича Райкіна. Заочно закінчив акторський факультет ГІТІСу (1972).

    Більше 30 років виступав у дуеті з Віктором Ільченком (Карцев і Ільченко) в жанрі естрадної репризи. У глядацької аудиторії дует здобув величезну популярність.

    З 1988 року Карцев і Ільченко виступали в Московському театрі мініатюр під керівництвом М. М. Жванецького.

    Після смерті свого партнера Віктора Ільченка (1992), актор виступає на естраді з моноспектаклями.

    Грав в українських кінокартинах: «Операція Герцог» (1971, музичний фільм; агент), «Хвилі Чорного моря» (1975, антрепренер Дацарилла Хороброго), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, реж. Т. Лисиціан; шкільний вчитель), «Довга пам'ять» (1975, реж. Р. Віктюк).

    Знімався в популярних кінофільмах: «Собаче серце» (1988, Швондер), «Биндюжник і Король» (1989, В. Аленіков; Лазар Боярський); «Небеса обітовані» (1991, Соломон), «Пророцтво» (1993, патріот-антикомуніст) та «Старі шкапи» (2000, Йосип Лазовський) режисера Ельдара Рязанова; «Майстер і Маргарита» (2005, Максиміліан Андрійович Поплавський, дядько Берліоза), «Посмішка Бога, або Чисто одеська історія» (2008, реж. В. Аленіков; Перельмутер), «У стилі Jazz» (2010, реж. С. Говорухін; одеський таксист) тощо.

    Багато часу проводив в Україні. Після Майдану і трагічних подій в Одесі у травні 2014 року він досить різко висловлювався про зміну влади в Україні. «Віктор Янукович мав під корінь викорчувати цей майдан. Потім приєднались бандити, хулігани, фашисти, які там ходять. Це ж — нелюди, це ж вбивці, їм все одно, кого вбивати. Вони поранених добивали в Одесі», — заявляв у коментарях російським ЗМІ у травні 2014 року. В іншому інтерв'ю у 2014 році він сказав: «Я об'їздив всю Україну з Заходу на Схід, десятки разів був у Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Дніпропетровську. Прекрасно приймали, шикарно розуміють гумор». «А тепер Україна лежить, і її, лежачу, деякі добивають», — додав він. А вже у 2015 році його висловлювання про Україну дещо змінилися. «Україна для мене — болюча тема. Я там виріс, я дуже люблю цю країну і вважаю, що ми, тобто Росія, неправі. Україна лежить зараз, і ми б'ємо лежачого. А лежачого не б'ють. Треба навпаки — підставити плече»[2].

    Помер 2 жовтня 2018 року у віці 79 років[2][3].

    Фільмографія
    • 1967 — Аркадій Райкін. Адреса: Театр (фільм-спектакль)
    • 1971 — Операція «Герцог» (короткометражний) — агент
    • 1975 — Хвилі Чорного моря — антрепренер Дацарілла Безстрашного
    • 1975 — Мініатюри. М. Жванецький (короткометражний)
    • 1976 — Важкий день — понеділок (короткометражний)
    • 1977 — Чарівний голос Джельсоміно — шкільний учитель
    • 1979 — Дюма на Кавказі — Лефер, кредитор Дюма
    • 1983 — Золота рибка (фільм-спектакль) — артист Карцев
    • 1985 — Довга пам'ять — дядя Яша
    • 1988 — Собаче серце — Швондер, голова будинкового комітету
    • 1989 — Биндюжник і король — Боярський
    • 1989 — Нечиста сила — Щербатий
    • 1991 — Як це робилося в Одесі (фільм-спектакль)
    • 1991 — Небеса обітовані — Соломон
    • 1992 — Квартира — Генріх Іванович Валенчік
    • 1992 — Ноїв Ковчег
    • 1993 — Передбачення — патріот-антикомуніст
    • 2000 — Старі шкапи — Йося, директора театру
    • 2005 — Майстер і Маргарита — Максиміліан Андрійович Поплавський
    • 2008 — Посмішка Бога, або Чисто одеська історія — Перельмутер
    • 2010 — У стилі джаз — одеський таксист

    Озвучування
    • 1979 — Олімпійський характер (анімаційний) — Філін
    • 1987 — Контакти і конфлікти (анімаційний)

    Примітки
    1. Большая российская энциклопедия — Большая российская энциклопедия, 2004. — ISBN 978-5-85270-320-0
    2. Помер російський артист Роман Карцев. BBC News Україна (en-GB). 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
    3. Помер Роман Карцев /Укрінформ, 2.10.2018/

    Література
    • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.