Карім Тінчурін

Карім Галійович Тінчурін (тат. Кәрим Тинчурин; нар. 15 вересня 1887, Таракановка, Пензенська губернія[2] — пом. 15 листопада 1938, Казань) — татарський письменник, актор, драматург і прозаїк, один з основоположників професійного татарського театру і драматургії.

Карім Тінчурін
Народився 15 вересня 1887(1887-09-15)
Q13203081?, Керенський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 15 листопада 1938(1938-11-15) (51 рік)
Казань, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Місце проживання 16/5, Musa Cälil Streetd[1]
Діяльність актор, письменник, театральний режисер
Alma mater Мухаммадія
Мова творів татарська
Конфесія іслам
Родичі Q58700338?
У шлюбі з Zahidä Tinçurinad
 Карім Тінчурін у Вікісховищі

Життєпис

Карім Галійович народився в селянській родині 15 вересня 1887 року в селі Таракановка[2].

У 1900 році приїхав до Казані і вступив до медресе «Мухаммадія», яке з протесту кинув у 1906 році. У 1910 (1911) році вступив до трупи «Сайяр», став актором і присвятив своє життя театру. У роки громадянської війни — головний режисер і керівник 13-ї трупи при політуправлінні Червоної Армії, в 1920 році — головний режисер і керівник татарської театральної студії при 1-му татарському театрі в Самарі (Самарської акторської студії), в 1921 р. — керівник Оренбурзької татарської пролетарської групи (татарський театр імені Р. Карієва).

В 1922 року після повернення до Казані уряд Татарстану запропонував Каріму Тінчуріну створити державну трупу з татарських артистів і призначило Тінчуріна головним режисером. У листопаді 1922 року він очолив Татарський державний театр. У 1928—1929 роки — головний режисер Астраханського татарського театру, у 1933 році заснував Татарський державний театр драми і комедії (нині його імені).

У 1936 році громадськість широко відзначала двадцятип'ятиріччя його трудової діяльності.

Карім Тінчурін був заарештований 17 вересня 1937 році та засуджений трійкою НКВД ТАССР 14 листопада 1938 р., обв.: 58-2, 58-6, 58-7, 58-11.: «учасник націоналістичної організації („султангалієвщина“), шпигунство на користь Японії, шкідництво на культурному фронті». Вирок: вища міра покарання, конфіскація майна. Розстріляний 15 листопада 1938 р. Місце поховання — в місті Казань. Реабілітований 14 жовтня 1955 р.[3]

Творчість

Драматургія Каріма Тінчуріна увійшла до золотого фонду національного театру («Казанський рушник», «Погасші зірки», «Блакитна шаль» та інші).

Вибрані твори
  • П'єса «Моназара» («Диспут») — 1906 р.
  • П'єса «Хәләл кәсеп» («Чесна праця») — 1912 р.
  • П'єса «Шомлы адим» («Фатальний крок») — 1912 р.
  • П'єса «Беренче чәчәкләр» («Перші квіти») — 1913 р.
  • П'єса «Назлы кияү» («Вибагливий наречений») — 1915 р.
  • П'єса «Ач гашыйк» («Голодний закоханий») — 1915 р.
  • П'єса «Соңгы сәлам» («Останній привіт») — 1916 р.
  • П'єса «Җилкуарлар» («Вітрогони») — 1916 р.
  • П'єса «Сүнгән йолдызлар» («Погасші зірки») — 1922 р.
  • П'єса «Казан сөлгесе» («Казанський рушник») — 1923 р.
  • П'єса «Американ» («Американець») — 1924 р.
  • П'єса «Җилкәнсезләр» («Без вітрил») — 1925 р.
  • П'єса «Зәңгәр шәл» («Блакитна шаль») — 1926 р.
  • П'єса «Мул» («Рій») — 1927 р.
  • П'єса «Кандыр бує» («На Кандрі») — 1930 р.
  • П'єса «Алар өчәү іде» («Їх було троє») — 1935 р.

Нагороди та визнання
  • Заслужений артист Татарської АРСР (1926)

Пам'ять

Традиційно кожен свій театральний сезон Татарський дердавний академінчий театр імені Г. Камала відкриває мелодрамою «Блакитна шаль».

У 1988 році ім'я Каріма Тінчуріна присвоєно театру драми і комедії[4].

Примітки
  1. http://www.uag.kzn.ru/filemanager/i/b86fd6ee/96.pdf
  2. Таракановка (див. на карті 1870 року) зараз — Білоозерка Спаського району Пензенської області.
  3. Книга памяти Республики Татарстан
  4. Календарь знаменательных и памятных дат. — Казань: Милли Китап, 2006.

Посилання

http://www.1000kzn.ru/article/ru/662/400/ (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.