Карітас-Спес Україна

Релігі́йна Мі́сія "Cáritas-Spes" Ри́мсько-католи́цької це́ркви харитати́вна релігійна місія вірян Римсько-католицької церкви в Україні. Офіційно зареєстрована 1995 року, діяла як громадська організація "Любов і милосердя" з 1990. З 1999 є членом міжнародної конфедерації Карітас Інтернаціоналіс та її підрозділу Карітас Європа.

Релігійна Місія "Caritas-Spes" Римсько-католицької церкви
Дата заснування 1996
Тип Релігійна благодійна організація
Голова єпископ Станіслав Широкорадюк
Члени понад 30 осередків у 12 областях України[1]
Положення Статут (наприклад, "Карітас-Спес-Кам’янець-Подільський")
Адреса 01001 Київ, Україна, Костьольна вулиця, 17 (Олександрівський костел)
Офіційний сайт caritas-spes.org.ua

Назва "Карітас-Спес" складена з латинських слів милосердна любов лат. caritas і надія лат. spes. Слово місія в назві наголошує на тому, що праця Карітас є особливим служінням і керується, перш за все, релігійним почуттям.

Історія від заснування

Наприкінці 1980-х завдяки поступовому розпаду радянської системи віряни-католики отримали можливість поновити своє церковне служіння в Україні. Одночасно з тим, зросли можливості спілкування з братами й сестрами за кордоном, поновилися паломництва до святинь в Європі.

Натхненний прикладом Карітасу Польщі, отець Юрій Нагорний зареєстрував 1990 року в Києві громадську організацію "Любов і милосердя" (лат. Caritas). Основною діяльністю тривалий час були: отримання з Європи гуманітарної допомоги, її розподіл між потребуючими, оздоровлення дітей за кордоном та в Україні, особливо тих, хто постраждав від Чорнобильської катастрофи.

1991 року Ватикан направив в Україну єпископів. Відродження структури Церкви надало імпульс розвитку католицького Карітасу на теренах нашої держави. Розвиток цього служіння був доручений єпископу Житомирської Єпархії Яну Пурвінському. Було прийняте важливе рішення про реєстрацію місцевих осередків Карітас як релігійних організацій.

Важливість цього рішення в тому, що метою діяльності Карітасу визнавалося сповідання своєї релігії і задоволення релігійних потреб. З одного боку, це накладає певні обмеження. Зокрема, секуляризація суспільства позбавляє Карітас-Спес можливостей ширшої співпраці з органами влади, залучення деяких спонсорів (частина міжнародних компаній принципово не підтримує зв'язки з релігійними громадами, вітчизняні жертводавці часто віддають перевагу православним фондам). З іншого боку, чітке самовизначення дозволило згуртувати свої громади, залучити мотивованих та високоморальних фахівців та волонтерів.
Для прикладу, фонди мережі Карітас України заснованої УГКЦ зареєстровані і діють як громадські організації. Слід зазначити, формальні визначення не впливають на професійність роботи та якість послуг організацій.

Протягом 1990-х, в умовах соціальної та економічної кризи, вирішальне значення для розвитку Карітас мала підтримка країн Заходу. Є свідоцтво про діяльність навчального центру св. Апостола Петра у Люрді, направлену на підготовку організаторів центрів Карітас у країнах пострадянського простору.[2]

В середині 1990-х відбулися зміни в умовах діяльності Карітас: відповідно до згаданого рішення, проходила перереєстрація осередків. Водночас, зменшились можливості отримання гуманітарних вантажів. Причиною тому називають зміни в законодавстві, а також

хабарництво, вимагання, корупцію, починаючи від митників на кордоні і на кожному посту ДАІ – аж до бюрократичних формальностей на місцях.[3]

В той час посилювалися зусилля в оздоровчій діяльності. Завдяки підтримці благодійників (зокрема Caritas Німеччини, Австрії, Франції) щороку збільшується кількість дітей направлених на оздоровлення. Як стверджує офіційний сайт, "в 1996 пройшли оздоровлення близько 230 дітей, у 1997 – 700 дітей, у 1999 – вже 1800 дітей, а з 2000-х - вже майже 3000 дітей щороку мають можливість оздоровитися." Діти відпочивають в харитативних таборах у Яблуниці, Понінці, Зарічанах, Олександрівці, Ворзелі.[3]

Поточна діяльність Карітас-Спес України

З 2000-х основою місії стали парафіяльні центри, що провадять різноманітну діяльність:

  • підтримка незаможних сімей (благодійні їдальні, інші соціальні послуги)[4];
  • робота з сиротами, а саме створення дитячих будинків[5][6];
  • попередження вуличного способу життя, повернення дітей та молоді з вуличного середовища, допомога бездомним старшого віку[7][8];
  • реабілітація узалежнених осіб (проблеми наркоманії та алкоголізму);
  • медико-соціальна робота з ВІЛ-позитивними особами;
  • адвокація інтересів в органах державної влади, захист відчужених верств населення, зокрема, ув'язнених;
  • підтримка незаможних студентів у навчанні;
  • оздоровчі та просвітницькі програми для дітей у літніх таборах[9]
  • освітні програми для дітей та молоді[10];
  • опіка над людьми похилого віку (в т.ч. створення будинків милосердя для самотніх);
  • фандрайзинг для потребуючих, насамперед, лікування дітей.

Див. також

Примітки

  1. Інформація з офіційного сайту станом на 21.10.2011. Архів оригіналу за 03.10.2014. Процитовано 21.01.2012.
  2. Засновник греко-католицького Карітасу в Києві, о. Ігор Онішкевич
  3. Історія Карітас-Спес на їх офіційному сайті. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 21 січня 2012.
  4. Цимбалій В.В. Розгортання благочинної діяльності місії Римо–Католицької Церкви «Карітас–Спес» в незалежній Україні Цимбалій В.В. // Трибуна. - 2010. - N 1/2. - С. 29-31
  5. Репортаж телеканалу Тоніс про Дім ім. Св. Йосифа (англомовна довідка)[недоступне посилання з вересня 2019] у Києві
  6. Новина [[Укрінформ]]у про відкриття дитячих будинків Карітас-Спес у Чернігові. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 22 січня 2012.
  7. розповідь про діяльність Бердянського осередку Карітас-Спес на ресурсі PRO.berdyansk.biz. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 січня 2012.
  8. розповідь про діяльність Бердянського осередку Карітас-Спес на ресурсі Деловой Бердянск. Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 22 січня 2012.
  9. Довідка (англійською) про табір у Яблуниці з сайту www.kleineherzen.org. Архів оригіналу за 12 вересня 2010. Процитовано 22 січня 2012.
  10. Самопрезентація Дитячого Центру «Quo Vadis» на ресурсі Деловой Бердянск[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Офіційний сайт

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.