Сирота

Динаміка сирітства в Україні до 2008 р. щороку зростала: десять років тому сиріт було понад 80 тисяч, а на 1 червня 2007 року — уже понад 103.[2]

Починаючи з 2009 року в Україні кількість дітей-сиріт має тенденцію зменшуватись. Проте, на жаль, зменшується також і кількість усиновлених дітей.

За даними Держкомстату України[3]

Якщо в західних регіонах сиріт 0,5% від загальної кількості дітей, то в східних — 1,8-2%. Рекордсменом у цій сумній статистиці є Миколаївська область — 2,2% (4,5 тисячі дітей).[2] Несприятлива ситуація також у Дніпропетровській та Донецькій областях. Практично немає дітей-сиріт у Тернопільській, Чернівецькій та Львівській областях.

2008-й рік глава держави оголосив Роком усиновлення.

• Міжнародний благодійний фонд "Центр філантропії і фандрайзингу"

Створений у грудні 2013 року колишнім вихованцем школи-інтернату, автором книги спогадів про дитинство в інтернаті «Путівка 3507. Мозаїка пам'яті та путівника для випускників інтернатів "З інтернату - до успіху" Ростиславом Галелюком.

• Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України»

Детальніше у статті Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України"

У 2008 р. був заснований проект «Розвиток сімейних форм виховання». Фонд сприяє національному усиновленню, надає підтримку прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу, взаємодіє з дитячими інтернатними установами.

У грудні 2009 року за підтримки Фонду почав роботу Всеукраїнський Інтернет-портал з усиновлення дітей-сиріт Сирітству-Ні!.

• Тернопільський обласний благодійний Фонд "Майбутнє сиріт"

Метою діяльності фонду є допомога дітям-сиротам в адаптації до самостійного життя у відкритому соціумі, влаштуванні у прийомні сім'ї, сприяння сирітській молоді в отриманні якісної освіти.

Фонд є ініціатором та спонсором проекту, за яким сиріт та позбавлених батьківського піклування, що проживають у сільських школах-інтернатах Тернопільської області навчатимуть основам самостійного життя.[4]

Соціальна реклама проти сирітства

Закон[5] визначає такі пріоритетні заходи щодо запобігання ранньому соціальному сирітству:

• Внесення змін до положення про консультативний пункт центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах та будинках дитини, з метою визначення механізму взаємодії консультативних пунктів та закладів соціального спрямування. Доповнення переліку категорій клієнтів консультативних пунктів категорією «Жінки, які народили дитину з функціональними обмеженнями».
• Розвиток мережі консультативних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при пологових будинках, пологових відділеннях до 700, жіночих консультаціях та будинках дитини у залежності від потреби.
• Відкриття закладів соціального спрямування — соціальних центрів матері та дитини в АР Крим, Київській, Львівській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській та інших областях.
• Проведення семінарів з метою підготовки регіональних тренерів з питань соціальної роботи, спрямованої на попередження раннього соціального сирітства за участю медичних працівників.
• Підготовка та видання методичного посібника для соціальних та медичних працівників з питань попередження раннього соціального сирітства.
• Розробка та розміщення соціальної реклами з питань попередження раннього соціального сирітства.

У 2006 р. у Білорусі налічувалося 30 тис.[7] дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. З них 50% виховується в опікунських, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу. Понад 32% дітей-сиріт перебувають під державною опікою в дитячих інтернатних установах.

За підтримки ЮНІСЕФ у державі починає розвиватися нова сімейна форма устрою сиріт — прийомна сім'я.

Ці тенденції стимулювали закриття інтернатних закладів для дітей-сиріт у країні. Якщо в 1998 р. в інтернатних закладах виховувалося 9673[7] дітей-сиріт, то в 2006 р. — 8693.[7]

На повному державному забезпеченні в 2005 р. перебувало 16 тис. дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. Порівняно з 1999 р. у 2005 р. кількість дітей збільшилася вдвічі. За статистикою Комітету з охорони прав дітей Міністерства освіти і науки Казахстану у прийомних родинах виховуються 1531 дитина.

За підтримки фонду «Євразія», ЮНІСЕФ у Казахстані розроблено комплексну державну програму, що гарантує соціальні пільги прийомним родинам й усиновителям. Патронатним батькам виплачується надаються встановлені пільги, вихованці забезпечуються предметами побуту. Виплати здійснюються за рахунок місцевого бюджету із розрахунку віку дитини.

Позитивна практика влаштування дітей-сиріт у прийомні родини стала поширюватися в Грузії. Прийомним родинам, що приймають дитину, виплачується щомісячна дотація.

На 2006 р. тут 326[7] дітей виховуються в прийомних родинах, 532 — повернулися до своїх біологічних батьків.

Реформа державних установ утримання дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки з метою посилення форм сімейної опіки визначена як стратегічне завдання в Посланні Президента РФ до Федеральних Зборів 2006 р.

На 2006 р. показники усиновлення в Росії засвідчують домінування негативних тенденцій. Із 270 тис. сиріт, що перебувають на вихованні у державних установах, показник усиновлення становить лише 7 тис.[7] дітей у рамках національного усиновлення та понад 6 тис. — міжнародне усиновлення.

Проте, наприклад, у Республіці Комі кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування переданих на виховання в прийомні сім'ї за період з 2004 по 2007 рр. збільшилася вдвічі.[7]

У Польщі реалізовується нова модель установ для дітей-сиріт, що з різних причин не можуть бути повернуті в біологічні родини чи влаштовані в сімейні форми виховання. У такому будинку одночасно проживають не більше 12-14 дітей, з якими працюють 4-5 вихователів.[7] Установа відіграє роль місця тимчасового перебування дітей на той період, поки не буде проведено роботу з їхньою біологічною родиною, чи знайдена нова родина для таких дітей (прийомна родина, родина опікунів, усиновлення).