Касьян Микола Андрійович
| Касьян Микола Андрійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився |
10 квітня 1937 Бережнівка | |||||
| Помер |
20 жовтня 2009 (72 роки) Кобеляки | |||||
| Країна | Україна | |||||
| Національність | українець | |||||
| Діяльність | лікар | |||||
| Alma mater | Харківський національний медичний університет | |||||
| Галузь | Мануальна терапія | |||||
| Відомі учні | Як Касьян, Олексій Чигрина (Кобеляки); Джалал Саїдбегов (Італія); Рішид (Узбекистан)[1] | |||||
| Відомий завдяки: | український лікар, родоначальник мануальної терапії в СРСР | |||||
| Батько | Андрій Іванович Касьян | |||||
| Мати | Наталя Порфирівна Касьян | |||||
| У шлюбі з | Андріана Миколаївна Касьян | |||||
| Діти | 3 доньки та син | |||||
| Нагороди |
| |||||
Мико́ла Андрі́йович Касья́н (* 10 квітня 1937, Бережнівка — † 28 жовтня 2009, Кобеляки) — український лікар, академік Української академії наук (громадська організація), Заслужений лікар України, Народний лікар СРСР, родоначальник мануальної терапії в СРСР та Україні, підполковник медичної служби запасу, меценат.
Його ім'я було занесено в Книгу рекордів Ґінесса 1993 року за те, що протягом 1990 року він вправив хребетні диски 41 тисячі 251 хворому, серед яких 19 тисяч 359 дітей (вставляв по 172 диски за день). За життя його кандидатуру тричі подавали на присвоєння звання «Герой України».
Життєпис
Народився 10 квітня 1937 року в селі Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області в селянській родині. Батьки — Андрій Іванович Касьян та Наталя Порфирівна Касьян. За думкою Миколи Касьяна, дар целітеля йому передався від діда і батька.
1960 року закінчив Харківський медичний інститут. З травня 1960 по червень 1961 року працював заступником головного лікаря Товстенського району Тернопільської області. З червня 1961 по квітень 1964 проходив службу в армії (МООП Целіноґрадської області, Казахська РСР).
У 1967 р. працював головним лікарем СЕС у місті Галич Івано-Франківської області, де і познайомився з майбутньою дружиною — Андріаной Миколаївной.[1]
У 1964–1969 роках займав посаду головного лікаря Верхньодніпровської районної санітарно-епідеміологічної станції Дніпропетровської області.
З 1970 по 2002 працював лікарем Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату Кобеляцького району Полтавської області.
Вийшовши на пенсію 2003 року, продовжив приймати пацієнтів, лікуючи проблеми хребта. В останній рік життя через поганий стан здоров'я припинив приймати пацієнтів, роблячи виняток лише для дітей та немовлят.
Помер зранку 28 жовтня 2009 року в Кобеляках. Тут же й похований 30 жовтня 2009 року.
Учні Касьяна
У центрі мануальної терапії тепер лікує прийомний син М.Касьяна, 38-річний Ян. За фахом — травматолог. Батьківські методи застосовує останні 10 років. На прийом до Касьяна-молодшого записуються в три черги. 30 лікарів після смерті Миколи Касьяна назвали себе його учнями, проте у Кобеляках кажуть, що багато «учнів» Касьяна його навіть не бачили.[2] Своїми учнями, крім сина, сам Микола Касьян називав також:
- місцевого костоправа з Кобеляк Олексія Чигрина;
- Джалала Саїдбегова, який зараз працює в італійській клініці імені Касьяна;
- четвертий його учень Рішид — практикує в Узбекистані.[1]
Публікації
Праці
- Автор монографії «Мануальна терапія при остеохондрозі хребта», яку було видано чотири рази (двічі у Москві — 1985, 1986, та двічі за межами СРСР).
- Автор винаходу «Методика лікування деґенеративно-дистрофічних захворювань хребта за М. Касьяном» (1987).
- Автор перших методичних рекомендацій з мануальної терапії, затверджених Міністерством здоров'я СРСР (1986).
- Співавтор підручника «Лікувальна фізкультура та спортивна медицина» для студентів вишів (1995).
Звання та досягнення
З 1982 року — відмінник охорони здоров'я СРСР, лікар вищої категорії.
З 1995 року — почесний академік Української медичної стоматологічної академії, а також почесний доктор медицини Італії.
З 1996 року — почесний академік Санкт-Петербурзької медичної академії.
1983 — Делеґат IX республіканського з'їзду травматологів-ортопедів.
1999 — Делеґат I Всеукраїнського з'їзду медичних працівників, член президії цього з'їзду.
Нагороди
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (6 квітня 2007) — за багаторічну самовіддану лікарську діяльність, визначний особистий внесок у розвиток вітчизняної медицини[3]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст.[4][5]
- Орден «Знак Пошани»
- Орден рівноапостольного князя Володимира
- Орден святого Нестора Літописця
- Орден Миколи Чудотворця
- Премія Української академії наук (разом із Золотою медаллю Платона) «За видатні досягнення в проґресі суспільства» (1999)
Книга рекордів Ґінесса
1993 року Микола Касьян потрапив до Книги рекордів Ґінесса як людина, що провела найбільшу кількість костоправних операцій протягом року, а саме 41251 упродовж 1990 року (в середньому 113 операцій на день). Дослівно це було записано так: «Україна. Найбільше костоправних операцій провів народний лікар Микола Касьян. Протягом 1990 року він здійснив управлення дисків хребта 41 тис. 251 хворому».
Цитата
Бог обдарував Миколу Касьяна талантами: окрім унікальних медичних здібностей, він добре готував, малював, писав вірші і мав чудове почуття гумору.
Я — українець. Син того народу,
котрий пройшов всілякі непуття,
котрий пізнав і голод, й непогоду,
i котрий знає, як цінити життя.
Я — українець. Жив в своїх я стінах
i щастя не шукав на чужині,
i не стояв ніколи на колінах,
перед брехнею чи потворством — ні!
Я вижив і живу на Україні,
не падав духом в смутнії часи,
а йшов вперед поміж клубки зміїні,
звання Людини з гордістю носив.
Я — люд цілив. З людьми я був щоденно,
щоденно з ними жив і буду жить,
і з гордістю я ніс життя знамено,
не зупиняючись ніде і ні на мить.
Так хочеться ще лікувать, творити,
не знаючи ні втом, ні каяття.
Я — за примноження добра у світі!
За працю я! Я — за життя!
1999
Пам'ять
У листопаді 2009 року вулиця Леніна у місті Кобеляки була перейменована на честь Миколи Касьяна. Саме на ній зараз працює центр мануальної терапії ім. М.Касьяна.
28 жовтня 2010 року у центрі міста Кобеляки, на розі вулиць Шевченка і Касьяна відкрили пам'ятник Миколі Касьяну. Пам'ятник створив харківський скульптор Сейфаддін Гурбанов. Мер Кобеляк Олександр Ісип повідомив, що кошти на спорудження пам'ятника збирали всім районом, з міського бюджету гроші не виділялися.[6]
Примітки
- Андриана КАСЬЯН: «Я сначала жила с шарлатаном, а потом - с гением». kp.ua (ru-RU). Процитовано 21 квітня 2020.
- Gazeta.ua (27 жовтня 2011). "Молодий Касьян нічого в методиці батька не поміняв". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 21 квітня 2020.
- Указ Президента України від 6 квітня 2007 року № 282/2007 «Про нагородження М. Касьяна орденом князя Ярослава Мудрого»
- Академік Касьян: Застаю дружину з одним. Е% і її далі … // Обозреватель, 27 серпня 2008
- Знаменитый народный лекарь-костоправ Николай КАСЬЯН: «Был я и в области, и в столице… Получил там отравление медикаментами — больше туда не поеду! В Кобеляках я сам по себе: что хочу, то и пью. И ожидаю смерти…» // «БУЛЬВАР ГОРДОНА», № 44 (236) 2009, НОЯБРЬ (рос.)
- У Кобеляках відкрили пам'ятник легендарному лікарю Касьяну
Посилання
- Офіційний сайт Центра мануальної терапії ім. Академіка Миколи Андрійовича Касьяна
- В Кобеляках на міському кладовищі встановили пам'ятник Миколі Касьяну
- Фото пам'ятника Миколі Касьяну. Автор — Олег Дубина (www.olegda.pp.net.ua)
- Who is who[недоступне посилання з липня 2019]
- Божий Дар Миколи Касьяна
- Остання дорога Миколи Касьяна. Автор — Олег Дубина (www.olegda.pp.net.ua)