Катажина Потоцька
Катажина Потоцька, уроджена Катажина Браницька (пол. Katarzyna Potocka z Branickich), (10 грудня 1825, Любомль — 27 вересня 1907) — польська графиня гербу Корчак з роду Браницьких, донька графа Владислава Гжегожа Браницького та графині Ружі Потоцької, дружина графа Адама Юзефа Потоцького. Відома колекціонерка предметів мистецтва. Меценатка Ягеллонського університету.
| Катажина Потоцька | |
|---|---|
| пол. Katarzyna Potocka z Branickich | |
 | |
| Ім'я при народженні | Катажина Браницька |
| Народилася |
10 грудня 1825 Любомль, Російська імперія |
| Померла |
27 вересня 1907 (81 рік) Кшешовіце, Російська імперія |
| Діяльність | колекціонер мистецтва |
| Титул | графиня |
| Конфесія | римо-католичка |
| Рід | Браницькі, Потоцькі |
| Батько | Владислав-Гжегож Браницький |
| Мати | Ружа Потоцька |
| Брати, сестри | Aleksander Branickid |
| У шлюбі з | Адам Юзеф Потоцький |
| Діти | Ружа, Артур, Зофія, Марія, Ванда, Анджей Казімєж, Анна |
 Герб Герб родини Потоцьких | |
Біографія
Катажина народилася 10 грудня 1825 року в Любомлі. Вона була сьомою дитиною та третьою донькою в родині генерала від інфантерії Владислава Гжегожа Браницького та його дружини Ружі Потоцької (пол. Róża Potocka, з підгаєцької гілки роду[1]). Дівчинка мала старших братів Ксаверія, Александера, Константія та Міхала й сестер Ельжбету та Зофію. Для матері це був другий шлюб, від першого вона мала сина та доньку.
Батько від 1826 року був призначений егермейстером Російського імператорського дому. У 1838 став дійсним таємним радником та призначений обер-шенком, а наступного року отримав графський титул. Влітку 1843 він передчасно помер у Варшаві.
Катажина вважалася однією з найпривабливіших наречених того часу через своє походження, красу та багатство. У 21 рік вона взяла шлюб із 25-річним графом Адамом Юзефом Потоцьким: весілля відбулося 27 жовтня 1847 у Дрездені. У подружжя народилося семеро дітейː
- Ружа (1849—1937) — дружина князя Мацея Миколая Радзивілла, мала чотирьох синів;
- Артур (1850—1890) — граф Потоцький, був одруженим із Анною Розою Любомирською, мав трьох доньок;
- Зофія (1837—1899) — дружина графа Стефана Замойського, мала шестеро дітей;
- Марія (1855—1934) — дружина графа Адама Сераковського, мала трьох дітей;
- Ванда (1859—1878) — одружена не була, дітей не мала;
- Анджей Казімєж (1861—1908) — граф Потоцький, намісник Королівства Галичини та Лодомерії, був одруженим із Кристиною Тишкевич, мав дев'ятеро дітей;
- Анна (1863—1953) — дружина графа Ксаверія Браницького, мала п'ятеро дітей.
Її чоловік помер у червні 1872. Графиня займалася меценатством, субсидуючи наукові роботи професорів Ягеллонського університету.
Померла 27 вересня 1907 у віці 81 року, переживши також трьох своїх дітей. Похована у склепі родини Потоцьких в костелі у м. Кшешовіце.
У мистецтві
- Франц Ксавер Вінтерхальтер у 1854 році написав два портрети Катажини Потоцької, які наразі зберігаються у Національному музеї Варшави.[2][3]
- Фридерик Шопен присвятив Катажині вальс A-flat major,[4] виданий у 1847 році.[5]
Генеалогія
| Петро Браницький | Валерія Меланія Шембек | Василь Андрійович Енгельгардт | Марфа Потьомкіна | Францішек Салезій Потоцький | Анна Потоцька | Єжи Август Мнішек | Марія Амалія Брюль | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Францішек Ксаверій Браницький | Олександра Енгельгардт | Станіслав Щенсний Потоцький | Жозефіна Мнішек | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Владислав-Гжегож Браницький | Ружа Потоцька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Катажина | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Katarzyna hr. Branicka h. Korczak (ID: 2.261.114). (пол.)
- Портрет Катерини Потоцької пензля Вінтерхальтера (1)
- Портрет Катерини Потоцької пензля Вінтерхальтера (2)
- Waltz in A-flat major, Op. 64, No. 3
- Фредерік Шопен. Вальси для фортепіано
Література
- Kalergi M. Listy do Adama Potockiego / ed. by Halina Kenarowa. — Warszawa, 1986. (пол.)
- Polarczykowa A. Potocka z Branickich Katarzyna (1825—1907) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 742—743. (пол.)