Браницька Олександра Василівна

Алекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (уроджена Енгельга́рдт[1]; рос. Александра Васильевна Браницкая; 1754 — 15 (27) вересня 1838[2], Біла Церква, ниніКиївська область, Україна) — графиня, обер-гофмейстрина. Тітка поміщика Тараса Шевченка, Павла Енгельгардта. Племінниця князя Григорія Потьомкіна. Дружина великого гетьмана коронного Королівства Польського Францішека Ксаверія Браницького.

Олекса́ндра Васи́лівна Брани́цька (Енгельга́рдт)
рос. Александра Васильевна Браницкая (Энгельгардт)
пол. Aleksandra z Engelhardtów Branicka
Портрет Олександри Браницької. Художник Йосип Марія Грассі. 1793 рік
Народилася 1754(1754)
Померла 15 (27) вересня 1838(1838-09-27)
Біла Церква
Підданство Російська імперія
Національність росіянка
Діяльність фрейліна
Титул графиня
Конфесія православ'я
Рід Енгельгардти
Батько Василь Андрійович Енгельгардт
Мати Марфа Олександрівна Потьомкіна
У шлюбі з Францішек Ксаверій Браницький
Діти Владислав-Гжегож Браницький, Воронцова Єлизавета Ксаверівна, Катерина Браницька, Зофія Браницька і Александр Браницькийd
Нагороди
Герб

Корчак

Біографія
Худ. Р. Бромптон. Олександра Браницька, Воронцовський палац в Алупці
Пам'ятник Александрі Браніцькій у Білій Церкві.

Александра — перша донька підполковника Василя Андрійовича Енгельгардта та його дружини Марфи Александрівни, рідної сестри князя Григорія Потьомкіна.

10(21) липня 1775 року 21-річна Олександра за заслуги свого дяді стала фрейліною при дворі російської імператриці Катерини II. 24 листопада (5 грудня) 1777 року їй надано звання камер-фрейліни.

12(23) листопада 1781 року 27-річна Олександра вийшла заміж за Францішека Ксаверія Браницького (присутніми під час вінчання у церкві при царському дворі у Петербурзі були Катерина II та «названий батько» Микола Рєпнін[3]). Того ж дня її оголосили статс-дамою. 20 (31) березня 1787 року під час перебування в Києві Катерина II відзначила Олександру Браницьку орденом святої великомучениці Катерини. 3(15) листопада 1807 року дочки Браницьких Софія та Єлизавета стали фрейлінами. 1(13) січня 1824 року Олександрі Василівні надали звання обер-гофмейстрини.

Дідичка Нігина з 1795 року[4].

Її коштом збудували костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Умані та костел[5] Святої Трійці[6] у Ставищах.

Перед смертю спалила цінні родинні папери. Померла 15 серпня 1838 у Білій Церкві[5], проживши 84 роки.

Пам'ять

11 травня 2014 року у дендропарку «Олександрія» встановлено їй пам'ятник. Відкриття прив'язали до поширеної легенди, що сам парк називається на її честь.

Поширені чутки

За даними Генрика Мосцицького (Henryk Mościcki), вона була позашлюбною первісткою великої княгині, майбутньої цариці Катерини та її коханця Сергія Салтикова, однак присутня під час пологів цариця Єлизавета наказала підмінити немовля, і породіллі сказали, що у неї народився хлопчик (насправді — невідомого походження), якого потім назвали Павлом. Офіційно ж її батьками вважалися Василь Енгельгардт (?—1794) та його дружина Марфа Александрівна з Потьомкіних (пом. бл. 1767), рідна сестра Григорія Потьомкіна, фаворита та коханця Катерини ІІ. Після смерті «матері» її виховувала «бабуся» Дарія Потьомкіна[1].

Примітки
  1. За поширеними чутками — позашлюбна первістка Катерини ІІ та Сергія Салтикова, напр. Henryk Mościcki Branicka Aleksandra hr. (1754—1838)… — S. 393.
  2. Євген Чернецький. Браницькі… — С. 200.
  3. Mościcki H. Branicka Aleksandra hr. (1754—1838)… — S. 394.
  4. Nihin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 146. (пол.) — S. 146. (пол.)
  5. Mościcki H. Branicka Aleksandra hr. (1754—1838)… — S. 395.
  6. Костел в Ставищах

Джерела та література
  • Лазанська Т. Гетьманша Білоцерківщини та її нащадки (з історії роду Браницьких) // Проблеми історії України XIX — початку ХХ ст. — Випуск 7. — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 229—246.
  • Томазов В. В. Браницькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
  • Браницкая // Энциклопедический словарь / Под редакцией профессора И. Е. Андреевского. Издатели Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — Т. 4а: Бос — Бунчук. — Санкт-Петербург, 1891. — С. 596—597.
  • Браницкая Александра Васильевна // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / Под редакцией С. Н. Южакова и профессора П. Н. Милюкова. — Санкт-Петербург, 1901. — Т. 3: Беллинг — Бугульник. — С. 641. (рос.)
  • Духовное завещание гр. А. В. Браницкой / Сообщил В. Щербина // Киевская старина. — 1893. — № 6. — С. 513—517.
  • Карабанов П. Статс-дамы и фрейлины русского двора в XVIII столетии // Русская старина. — Т. 2. — Санкт-Петербург, 1870. — С. 474—475.
  • Лихач Е. Браницкая, графиня Александра Васильевна, рожденная Энгельгардт // Русский биографический словарь. — Т. 3: Бетанкур — Бякстер. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 326—327.
  • Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 332, 347, 361, 365, 369, 371, 378, 400, 408, 411.
  • Роспись, кому какие именно деревни и в каком числе душ от Её Императорского Величества Всемилостивейше пожалованы в вечное и потомственное владение в губерниях Минской, Брацлавской, Волынской и Подольской и в частях отделенных от оных к сопредельным намесничествам. 1795 года августа 18-го // Материалы для истории Подольской губернии: Прибавление к № 5 «Подольских губернских ведомостей». — Каменец-Подольский, 1885. — С. 213—214.
  • Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 91, 147, 218, 219, 238, 242, 245, 246, 293, 332, 334, 361, 419, 440, 455.
  • Шумигорский Е. Графиня А. В. Браницкая: Из галлереи исторических силуэтов // Исторический вестник. — 1900. — № 1. — С. 171—202.
  • Mościcki H. Branicka Aleksandra hr. (1754—1838) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1936. — T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 392—396. (пол.)
  • Kazimierz Karolczak. Centralny Zarząd Dóbr Włodzimierza hr. Dzieduszyckiego // s. 14-26 w: Folia 139. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historica XIV, pod redakcją Jacka Chrobaczyńskiego przy współpracy Anny Paciorek. © Wydawnictwo Naukowe UP, Kraków 2013, ISSN 2081–3341. (pdf, txt).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.