Катастрофа Sukhoi Superjet 100 під Джакартою

Місце катастрофи на карті Індонезії

О 14:00 за місцевим часом (7:00 UTC), Sukhoi SSJ-100-95 вилетів з аеропорту Халім Перданакусума для здійснення демонстраційного польоту, і повинен був повернутися в пункт вильоту. Це був другий демонстраційний політ літака в той день. На борту були шість членів екіпажу, по два представника від Sukhoi і 37 пасажирів на борту. Серед пасажирів були представники Aviastar Mandiri, Batavia Air, Pelita Air Service та Sriwijaya Air. О 14:21 за місцевим часом (7:21 UTC), екіпаж запросив дозвіл на спуск до висоти 6000 футів (1800 м), на що диспетчер дав добро. Це був останній контакт літака з землею, на той момент літак був на відстані близько 75 морських миль (139 км) на південь від Джакарти, в районі гори Салака, та й сама гора є вища, ніж запитуваний ешелон польоту.

Після зникнення радіо- та радарного контакту з літаком його аварійний радіомаяк також не подавав ніяких сигналів на жодній з частот аварійної сателітної системи КОСПАС-САРСАТ. Мобільні телефони членів екіпажу та пасажирів також не відповідали на дзвінки[5].

Було розпочато наземні та повітряні пошуки літака, однак з настанням ночі пошуки були припинені. 10 травня о 9:00 (2:00 UTC), уламки літака Sukhoi Superjet були знайдені на горі Салака (6°42′35″ пд. ш. 106°44′03″ сх. д.) на висоті 6250 футів (1910 м). Відомо лише, що літак летів по колу за годинниковою стрілкою в напрямку Джакарти біля гори Салака. Літак розбився на краю скелі на висоті 6250 футів (1910 м), ковзнув вниз по схилу і зупинився на висоті 5300 футів (1600 м). Рятувальники побачили літак з повітря, на місці аварії не було ніяких ознак виживання людей. Посадка на місце аварії з повітря була неможлива на вечір 10 травня. Кілька груп рятувальників дісталися до уламків та місця аварії пішки.

Жертви (пасажири та екіпаж)

На борту літака знаходилось 45 осіб (31 чоловік і 14 жінок), з яких 35 громадян Індонезії, 8 росіян, 1 громадянин США і 1 Франції. Серед загиблих були: представники фірм — потенційних замовників SSJ100, журналісти, члени екіпажу та представники фірми «Сухой»[6]. Як заявила джакартська поліція, всі жертви ідентифіковані і можуть бути передані рідним та близьким[7].

Раніше розповсюджені дані про кількість людей на борту в 46[8], 48[9] або в 50[10] чоловік не підтвердились.

Список жертв
	Ім'я	компанія	посада	громадянство
1	Kornel M.Sihombing	Dirgantara Indonesia PT.	гол. бізнес-відділу корпорації	Індонезія
2	Edie Satriyo	Pelita Air	комерційний директор	Індонезія
3	Darwin Pelawi	Pelita Air	пілот	Індонезія
4	Gatot Purwoko	Airfast	пілот	Індонезія
5	Peter Adler	Sriwijaya Air	пілот	США  Німеччина
6	Herman Suladji	Air Maleo	пілот	Індонезія
7	Donardi Rahman	Aviastar	гол. виконавчий директор	Індонезія
8	Anton Daryanto	Indonesia Air Transport	інженер	Індонезія
9	Arief Wahyudi	Trimarga Rekatama PT	консультант	Індонезія
10	Haidir Bachsin	Приклад	консультант	Індонезія
11	Nam Tran	Snecma-Perancis	віце-президент	Франція
12	Rully Darmawan	Indo Asia	головний менеджер	Індонезія
13	Ahmad Fazal	Indo Asia	член правління	Індонезія
14	Insan Kamil	Indo Asia	член правління	Індонезія
15	Edward Edo M	Indo Asia	член правління	Індонезія
16	Ismie	Trans TV	репортер	Індонезія
17	Aditya Sukardi	Trans TV	репортер	Індонезія
18	Dody Aviantara	Majalah Angkasa	репортер	Індонезія
19	DN. Yusuf	Majalah Angkasa	репортер	Індонезія
20	Femi	Bloomberg News	репортер	Індонезія
21	Stephen Kamaci	Indo Asia	директор	Індонезія
22	capt. Aan Husdiana	Kartika Airlines	пілот	Індонезія
23	Yusuf Ari Wibowo	Sky Aviation	фотограф	Індонезія
24	Maria Marcella	Sky Aviation	головний стюард	Індонезія
25	Henny Stevani	Sky Aviation	стюард	Індонезія
26	Mai Syarah	Sky Aviation	стюард	Індонезія
27	Dewi Mutiara	Sky Aviation	стюард	Індонезія
28	Sussana Pamela	Sky Aviation	стюард	Індонезія
29	Nur Ilmawati	Sky Aviation	стюард	Індонезія
30	Rossy Withan	Sky Aviation	стюард	Індонезія
31	Anggi	Sky Aviation	стюард	Індонезія
32	Aditya	Sky Aviation	стюард	Індонезія
33	Олександр Яблонцев[13]	Сухой	шеф-пілот	Росія
34	Олексій Киркин	Сухой	бортінженер	Росія
35	Олександр Кочетков	Сухой	2-й пілот	Росія
36	Денис Рахімов	Сухой	ведучій інженер	Росія
37	Олег Швецов	Сухой	штурман	Росія
38	Микола Мартишенко	Сухой	заст. директора Льотно-випробувального Центру	Росія
39	Євген Гребенщиков	Сухой	директор продаж	Росія
40	Кристина Куржупова	Сухой	менеджер	Росія
41	Salim K	Sky Aviation	член правління	Індонезія
42	Ade Arisanti	Sky Aviation	член правління	Індонезія
43	Raymond Sukando	Sky Aviation	менеджер обслуговування	Індонезія
44	Santi	Sky Aviation	член правління	Індонезія
45	Ganis Arman Zuvianto	Indonesia AirTransport	фінансовий директор	Індонезія

Рятівні роботи очолив голова індонезійського Комітету безпеки на транспорті Тананг Курніаді (Tatang Kurniadi), на місці роботами керував голова Національного Пошукового та Рятувального Агентства (National Search and Rescue Agency) віце-маршал Мадья Даріатмо (Madya Daryatmo). Всього в районі катастрофи, за даним полковника індонезійської армії Антона Путранто, станом на 11.05.2012, знаходилось 250 (по іншим даним 350) індонезійських рятівників, основним завданням котрих є евакуація тіл загиблих[14]. У район катастрофи 12.05.2012 прибули також 70 службовців загону «Центроспас» та центру «Лідер» МНС Росії, а також два легких гелікоптера Бо-105 та БК-117. Оперативну групу МНС РФ очолює заступник директора Департаменту пожежно-рятувальних сил міністерства Михайло Чупаленков[15]

У спеціально створену групу для пошуків «чорних ящиків» увійшло чотири індонезійці та два представника ЗАТ «Цивільні літаки Сухого».

Раніш влада Індонезії заявила, що дані бортових самописців («чорних ящиків») будуть разшифровуватися в тій країні, де розбився літак. У разі їх сильного пошкодження внаслідок аварії, їх будуть розшифровувати в країні-виробнику, тобто в США[16].

Голосовий самописець (CVR) фірми L-3 Aviation Recorders (США), котрий був встановлений на SSJ-100

15 травня ввечері був знайдений один з двох основних бортових самописців — диктофон, що реєструє переговори екіпажу (Cockpit voice recorder, CVR)[17]. Його корпус ушкоджений та обвуглився, «..але його конструкція жорстка і він може витримувати великі навантаження. Ми сподіваємося, що він функціонує. Я бачив подібні пристрої у куди більш гіршому стані» — сказав шеф індонейзійських рятувальників Даріятмо (Daryatmo). «Якщо все буде гаразд на розшифровку записів екіпажу нам знадобиться три тижні» — додав Татанг Курніаді[18]. «Розшифровка самописців буде здійснена у джакартській лабораторії спільно російськими і індонезійськими експертами» — заявив прес-аташе російського посольства в Індонезії Дмитро Солодов[19].

18 травня 2012 р. Національне пошуково-рятувальне управління Індонезії офіційно завершило операцію з пошуку та евакуації останків загиблих у катастрофі російського літака Sukhoi SuperJet-100 (SSJ-100). Про припинення операції оголосив керівник пошуково-рятувального управління М. Дарьятмо, повідомили місцеві ЗМІ. На момент завершення індонезійської пошуково-рятувальної операції з району катастрофи було вивезено 37 контейнерів з останками і особистими речами загиблих[20].

Друга «чорна скринька» — параметричний самописець літака знайдено 30 травня 2012.[21][22]

• Так як після зникнення літака з екранів радарів, його аварійний радіомаяк також не подавав жодного сигналу, це дало привід російськім ЗМІ, з посиланням на індонезійські, протягом першої доби розповсюджувати версію про «можливе захоплення літака невідомими» і сподіватись, що вкрадений кимось літак ще буде знайдено[23][24].
• Через добу після зникнення, коли були виявлені уламки літака та встановлено місце катастрофи, але задовго до знаходження «чорних ящіків» літака та первинних результатів розслідування, відомий російський політичний та державний діяч, заступник голови уряду Російської Федерації відповідальний за ВПК Дмитро Рогозін поспішив заявити, що «причиною катастрофи є людський фактор»[25]. Він також додав, що «все, що буде пов'язано із спробою висунути якісь версії цієї катастрофи, цієї трагідії, це буде чиста спекуляція, в тому числі з мого боку»[26].
• У керівництві компанії «Цивільні літаки Сухого» навпаки певні, що пілот помилитися не міг. Президент компании Володимир Присяжнюк заявив, що:

  Командир літака Яблонцев Олександр, провідний пілот нашої компанії, брав участь у розробці і випробуваннях літака. Кращого пілота ми не маємо[27].

• Центральні російські ЗМІ, з посиланнями на неназване «джерело» у Центрі Підготовки Авіаційного Персоналу (ЦПАП) в підмосковному місті Жуковському, поширили інформацію про неназваних «фахівців», котрі за неназваною методикою «змоделювали політ на тренажері для навчання льотного складу» і також дійшли висновку про «вину пілотів»[28][29].
  Коментар Олександра Акименкова, льотчика-випробувача, заслуженого льотчика Росії:

  «У Росії група незрозумілих осіб за півгодини провели ці експерименти (де виявили помилку пілота), кажуть: „Та що там, людський фактор винен!“. Для таких робіт слід, по-перше, мати ліцензію, обладнання, і фахівці повинні бути сертифіковані відповідним чином — нічого такого в Жуковському нема»[30]

• Літак з бортовим номером 97004 був підготовлений за лічені години і відправлений до Індонезії замість літака № 97005, в котрого виявилися проблеми в двигуні. З цього приводу віце-президент ОАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація» Олександр Туляков 16 травня 2012 заявив, що «можливі неполадки на борту 97005 не мають ніякого зв'язку з катастрофою літака 97004»[31].
• Олег Смирнов, заслужений пілот СРСР, колишній заступник міністра цивільної авіації СРСР порівняв катастрофу SSJ з катастрофою Ту-144 в Ле Бурже 4 червня 1973, що трапилась також під час демонстраційного польоту. На його думку однією з головних причин катастрофи є порушення базового правила авіації — залишення безпечного ешелону польоту. Літак знизився нижче безпечного ешелону, що заборонено як в цивільній, так і в військовій авіації[32]. В інтерв'ю московському радіо він додав:

  В мене великі сумніви в тому, що самописці, «чорні ящики», виявляться працездатними[33].

Наступного дня після авіакатастрофи прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв створив комісію з розслідування її причин. Комісія створена на чолі з міністром промисловості та торгівлі Росії Юрієм Слюсарем. За даними Національного комітету з безпеки та транспорту Індонезії (National Transportation Safety Committee), індонезійського агентства з розслідування нещасних випадків цивільної авіації, аналіз аварії може зайняти до 12 місяців.

Відразу ж після аварії індонезійський міністр економіки Хатта Раяса сказав, що не повинно бути ніяких спекуляцій про причини аварії і про те, що NTSC необхідно надати час для проведення розслідування.

17 травня 2012 у Індонезії роботу почали російські фахівці з розшифровки ДНК, повідомляє місцеве видання Jakarta Post. На місці катастрофи лайнера починає роботу російський генетик — професор Павло Іванов[34].

18 травня 2012 російським та індонезійським фахівцям вдалося зняти інформацію з накопичувача мовного реєстратора літака Sukhoi SuperJet-100[35]. Наступного дня розпочалась їх розшифровка[36].

21 травня 2012 російські рятувальники завершили пошукові роботи на місці катастрофи SuperJet-100 в Індонезії.[37]

18 грудня 2012 був опублікований офіційний звіт розслідування — у результаті розслідування було встановлено, що катастрофа сталася в результаті поєднання кількох факторів[38]:

1. Екіпаж літака не прийняв до уваги гористий рельєф місцевості на маршруті польоту, що було зумовлено різними факторами. В результаті екіпаж ігнорував попередження системи TAWS;
2. На радарах в Джакарті була встановлена ​​мінімальна межа висоти для літака, якому був заданий вектор, а радари не мали системи звукового попередження про мінімальну безпечну висоту (MSAW), необхідну для польотів в районі гори Салак;
3. Увагу пілота відвернули тривалі розмови, не пов'язані з польотом. Це стало причиною того, що пілот, який керував літаком, не відразу змінив напрямок польоту літака, коли той відхилився від заданої траєкторії під час розвороту.

Адміністрація Президента Росії тимчасово відмовилась від закупівлі тридцяти екземплярів Sukhoi Superjet 100 — до прояснення причин катастрофи[39].

Індонезія призупинила купівлю Superjet 100[40]. Дві найбільші в'єтнамські авіакомпанії Vietnam Airlines и Vietjet Air відмовились від можливості закупки Sukhoi Superjet 100[41]. Від закупки SSJ-100 відмовилася італійська компанія-співзасновник Alitalia, під питанням поставки до Швейцарії[42].

• Итог эксперимента в Жуковском: в гибели SSJ-100 виноваты пилоты
• Индонезия приостановила закупки Sukhoi Superjet-100
• Final report // NTSC, 18/12/2012
• Recommendations // NTSC
• Preliminary report // NTSC

Sukhoi Superjet 100