Командарм другого рангу

Більшовицьким декретом від 10 (23) листопада 1917 року військові чини, звання та титули було скасовано. У збройних силах радянської республіки було започатковано рівність та виборність, але як виявилося у війську все одно були необхідні командири які були б призначені на посади виходячи з їхнього досвіду та здібностей. Солдатські комітети поступово втрачають своє значення, а командири підрозділів починають знову призначатися на посади, а не обиратися. Якщо первинно було досить носити нагрудний знак «червоного командира», то подальший досвід примусив ввести більш чіткіші знаки розрізнення посад військовослужбовців командирів.

Вперше посадові знаки розрізнення військовослужбовців РСЧА введені наказом РВРР від 16 січня 1919 року у вигляді нарукавних знаків з яскраво-червоного сукна, які нашивалися на лівий рукав гімнастерки і шинелі над обшлагом. Нашивки складалися з п'ятикутної зірки червоного кольору, під якою розміщувалися знаки розрізнення військовослужбовців. В залежності від займаємо посади військовик мав під зіркою певну кількість червоних суконних трикутників, квадратів чи ромбів.

Серед командного складу Червоної армії вище ланки «командир полку», знаки розрізнення на 1919 рік були передбачені для командира полку, начальника дивізії, командуючий армією, командуючий фронтом. Всі ці посади позначалися геометричною фігурою у вигляді ромбу. Командуючий армії мав за знаки розрізнення знаки розрізнення у вигляді трьох ромбів.

З введенням в січні 1922 для особового складу РСЧА нової єдиної форми одягу знаки розрізнення військовослужбовців стали розміщувати на спеціальному клапані, який нашивався на лівий рукав шинелі і гімнастерки по середині рукава з сукна кольором по роду військ з яскраво-червоним кантом. В верхній частині клапану розміщувалася п’ятипроменева червона суконна зірка, нижче якої нашивалися посадові знаки розрізнення. У командного складу знаки розрізнення були червоні, у адміністративно-господарського складу – сині. Начальницький склад Генерального штабу мали знаки розрізнення з білого металу чи шиття. Як і раніше військовик залежності від займаємо посади мав під зіркою певну кількість суконних трикутників, квадратів чи ромбів (розміщувалися вже вертикально, замість попереднього горизонтального розміщення). Командири корпусу, командуючі армією та заступники командуючих армією, мали за знаки розрізнення три ромби під зіркою. Слід зауважити, що знаки розрізнення у вигляді трьох ромбів в 1919 – 1922 роках використовували командуючі армією («командарми»). Командуючі окремою армією (як і командуючі фронтом) мали за знаки розрізнення чотири ромби.

20 липня 1924 року наказом РВР СРСР №807, для начальницького складу РСЧА вводяться службові категорії, які згідно службового положення поділялися на групи (молодший, середній, старший та вищий начальницький склад). Поділ начальницького складу встановлювався за основними типовими командно-стройовими посадами, до яких дорівнювалися інші військові посади РСЧА. До категорії К-14, відносилися: командуючі фронтом, округом, армією, комісар армії.

Знаки розрізнення службових категорій стають розміщуватися на петлицях, які в свою чергу розміщувалися на комірі. Колір петлиць та їх облямівки залежав від роду військ чи служби до якої відносився військовик. Категорія військовика вказувалася знаками розрізнення у вигляді певною кількості червоних металевих емальованих трикутників – молодший, квадратів – середній, прямокутників (з 27 березня 1925 року) – старший, ромбів – вищий командний та начальницький склад. Командир армії, як представник своєї службової категорії, мав за знаки розрізнення по чотири ромби на кожній з петлиць.

Введено Постановою ЦВК СРСР і СНК СССР від 22 вересня 1935 року «Про введення персональних військових звань начальницького складу РСЧА», скасовано Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 року «О встановленні військових звань вищого командного складу Червоної армії». При введенні цього військового звання у 1935 році воно було присвоєне 10 воєначальникам. Через три роки всі вони були розстріляні.

Наприкінці 30-х років, у зв'язку із зростанням чисельності РСЧА зросла й кількість командармів 2 рангу (21 особа до червня 1940). При введенні генеральських звань у 1940 році більшість командармів 2 рангу (12 осіб) отримала звання генерал-лейтенантів, деякі — і вищі звання (7 — генерал-полковники і 2 — генерали армії).

Військовому званню командарм 2-го рангу відповідав ряд інших військових звань — флагман флоту 2-го рангу, армійський комісар 2-го рангу, армінженер, армінтендант, армвоєнюріст, армлікар, армветлікар. Званню командарма 2-го рангу у 1935–1940 роках відповідало спеціальне звання комісара держбезпеки 2-го рангу[1].

Постановою ЦВК СРСР і СНК СССР від 20 листопада 1935 «О затвердженні осіб вищого командного і начальницького складу РСЧА у військових званнях» затверджені у військовому званні командарм 2 рангу:

• Дибенко Павло Юхимович — командувач військами Приволзького військового округу
• Левандовський Михайло Карлович — командувач військами Закавказького військового округу
• Дубовий Іван Наумович — командувач військами Харківського військового округу
• Федько Іван Федорович — командувач Приморською групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії
• Корк Август Іванович — начальник Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе
• Каширін Микола Дмитрович — командувач військами Північно-Кавказького військового округу
• Седякін Олександр Гнатович — заступник начальника Генерального штабу РСЧА
• Алксніс Яків Іванович — начальник Управління повітряних сил РСЧА
• Халепський Інокентій Андрійович — начальник Автобронетанкового управління РСЧА
• Вацетіс Іоаким Іоакимовіч — знаходився у розпорядженні Народного комісара оборони СРСР.