Квадратури Гауса

В обчислювальній математиці, квадратурні формули використовують для апроксимації визначеного інтеграла заданої функції. Зазвичай являють собою скінченну суму зважених значень функції в певних точках (вузлах) з області інтегрування. (більше про квадратурні формули див. чисельне інтегрування) n-точковою квадратурою Гауса, або квадратурною формулою Гауса (на честь Карла Гауса), називається формула

що обчислює точне значення інтегралів для поліномів порядку не вище 2n − 1 з відповідним вибором вузлів xi і ваг wi при i = 1,…,n.

Для знаходження вузлів і ваг квадратури використовують ортогональні поліноми на інтервалі інтегрування. Вибираючи різні поліноми для різних ваг отримують різні набори вузлів і вагових коефіцієнтів. Для найпоширеніших систем зазвичай виведені аналітичні формули, тому, щоб обчислити інтеграл на довільному проміжку, можна зробити заміну змінних, і використовувати стандартні квадратури. (див. Заміна змінних)

Формули основних квадратур

В наступній таблиці наведено найпоширеніші варіанти ваг і відповідних поліномів та інтервалів інтегрування

Інтервалω(x)Ортогональні поліномиДивіться...
[−1, 1]Поліноми ЛежандраКвадратури Гауса-Лежандра
(−1, 1)Поліноми Чебишова (першого роду)Квадратури Гауса-Чебишова
[−1, 1]Поліноми Чебишова (другого роду)Квадратури Гауса-Чебишова
(−1, 1)Поліноми ЯкобіКвадратури Гауса-Якобі
[0, ∞)Поліноми ЛаґерраКвадратури Гауса-Лаґерра
[0, ∞)Узагальнені поліноми ЛаґерраКвадратури Гауса-Лаґерра
(−∞, ∞)Поліноми ЕрмітаКвадратури Гауса-Ерміта

Квадратури Гауса-Лежандра

Один з найпоширеніших випадків, коли , тоді для знаходження вузлів і ваг використовують поліноми Лежандра Pn(x), а метод також називають квадратурою Гауса–Лежандра. Вузли знаходять, як корені поліномів Pn(x). Аналітичного співвідношення для них немає, а для вагових коефіцієнтів n-го порядку формула має вигляд:

Значення для деяких квадратур низького порядку наведено в таблиці:

Кількість вузлів, nТочні значенняЗаокруглені значення
Вузли, xiВаги, wiВузли, xiВаги, wi
102
2±0.577350271
300.88888889
±0.774596670.55555556
4±0.339981040.65214515
±0.861136310.34785485
5000.56888889
±0.538469310.47862867
±0.906179850.23692689

Квадратури Гауса-Чебишова

Для обчислення інтегралів на проміжку [-1;1] у випадку вагової функції використовують поліноми Чебишова першого роду Tn, вузли і ваги будуть задані співвідношеннями:

Коли ж використовують поліноми Чебишова другого роду Un, а вузли і ваги можна знайти із співвідношень:

Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:

Кількість вузлів, nполіноми першого родуполіноми другого роду
Вузли, xiВаги, wiВузли, xiВаги, wi
100
2
300
4
500

Квадратури Гауса-Якобі

Для вагової функції де α і β > −1 використовують поліноми Якобі Pn(α,β)(x). В такому разі, вагові коефіцієнти можна знайти із співвідношення:

Квадратури Гауса-Лаґерра

Щоб порахувати інтеграл можна скористатись поліномами Лаґерра Ln. Вузли будуть коренями полінома Ln, а ваги задані формулою:

В більш загальному випадку використовують узагальнені поліноми Лаґерра Ln(α)

Квадратури Гауса-Ерміта

Для обчислення інтегралу вузли квадратури xi шукають як розв'язки поліномів Ерміта(фізичної версії) Hn(x) а відповідні ваги wi можна знайти:


Формули дяких модифікованих квадратур

Окрім різних вагових функцій і інтервалів інтегрування, для знаходження вузлів і ваг можуть накладатись і інші додаткові умови.

Квадратури Гауса-Радау

Квадратурою Гауса-Радау (або квадратура Радау) називають таку n точкову квадратуру, яка точна для поліномів порядку не вище 2n-3, але початкова точка інтервалу інтегрування включена в список вузлів квадратури, тоді як визначається решта n-1 вузол. Формула для інтегралу на проміжку [-1;1] з 1-ою ваговою функцією представляється у вигляді:

Невідомі вузли xi для i = 2,…,n є коренями полінома , де Pk, k-ий поліном Лежандра.

Вага для першого вузла , решта визначаються за формулою:

Залишковий член:

Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:

Кількість вузлів, nТочні значенняЗаокруглені значення
Вузли, xiВаги, wiВузли, xiВаги, wi
2-10.5
0.333333331.6
3-10.22222222
-0.289897951.02497165
0.689897950.75280613
4-10.125
-0.5753190.657689
0.1810660.776387
0.8228240.440924
5-10.08
-0.720480.446208
-0.1671810.623653
0.4463140.562712
0.8857920.287427

Квадратури Гауса-Лобатто

Також відомі як квадратури Лобатто, названі в честь нідерландського математика Рехюла Лобатто. Це такі n точкові квадратури, які точні для поліномів порядку не вище 2n-3, але початкова і кінцева точки інтервалу інтегрування включена в список вузлів квадратури, тоді як визначається решта n-2 вузли. Формула для інтегралу на проміжку [-1;1] з 1-ою ваговою функцією:

Вузли xi для i = 2,…,n-1 є i-1-и коренями полінома P'n-1.

Перша і остання ваги а решта:

Залишок у вигляді:

Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:

Кількість вузлів, nТочні значенняЗаокруглені значення
Вузли, xiВаги, wiВузли, xiВаги, wi
01.33333333
±10.33333333
±0.447213600.83333333
±10.16666667
00.71111111
0.654653670.54444444
±10.1
0.285231510.55485838
0.765055320.37847496
±10.06666667

Зміна інтервалу інтегрування

Перш ніж застосувати квадратуру до інтегралу на відрізку [a, b] він має бути трансформований в інтеграл на відрізку [−1, 1]. Для цього можна здійснити перетворення координат наступним чином:

Застосувавши квадратуру Гауса отримаємо наступну апроксимацію:


Див. також

Джерела

  • Цегелик Г. Г. Чисельні методи. — Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.