Квецко Дмитро Миколайович
Квецко Дмитро Миколайович (8 листопада 1935, с. Слобода-Болехівська, Долинський район, Івано-Франківська область — 15 жовтня 2010, там само) — український дисидент, лідер й ідеолог підпільної націоналістичної організації «Український національний фронт», багаторічний радянський політв'язень. Почесний громадянин Долини.
| Квецко Дмитро Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 листопада 1935 Слобода-Болехівська |
| Помер | 15 жовтня 2010 (74 роки) |
Біографія
Народився в сім'ї селян-бідняків. Рано осиротів. Родичі були в УПА.
1953 — після закінчення середньої школи у с. Витвиця працював бібліотекарем.
1954 — вступив на заочне відділення історичного ф-ту Львівського університету.
1954—1957 — проходив строкову військову службу в радянській армії.
1963 — закінчив історичний факультет Львівського університету, працював учителем, завучем у школах Долинського району.
1964 — разом з З.Красівським створив підпільну націоналістичну організацію «Український національний фронт» (УНФ)[1].
Уже з самого початку діяльності УНФ Д. Квецко сформулював такі основні принципи організації: боротьба за повну незалежність України, дотримання прав і свобод людини, проведення широких соціальних і економічних перетворень, які б реально покращили добробут населення[2].
До УНФ увійшло понад два десятки осіб із декількох областей України, в тому числі З.Красівський, Я.Лесів, М.Дяк. УНФ проіснував до 1967.
Початком активної діяльності УНФ слід вважати осінь 1964 р., коли Д. Квецко разом із З. Красівським розпочали видання підпільного часопису «Воля і Батьківщина», перший номер якого було набрано на друкарській машинці у жовтні в будинку З. Краcівського. Там було набрано і ще кілька номерів журналу. Проте вже в 1965 р., побоюючись обшуку і провалу організації, видання журналу було перенесено у важкодоступне місце в горах, де Д. Квецко разом з Д. Юсипом обладнали підземну криївку на зразок тих, якими користувалися члени ОУН і УПА в 40‒х — 50‒х роках[2]. Усього ж за час активної діяльності УНФ було надруковано 16 номерів часопису «Воля і Батьківщина», кожен з яких друкувався авторами у шести примірниках, а згодом уже будь‒якими доступними способами розмножувався членами підпільних груп УНФ.
Члени УНФ поширили кількасот власних брошур і листівок у різних областях України (виготовлялися їх на друкарській машинці в помешканнях і в бункері, облаштованому Квецком у Карпатах). Поширювали також знайдену пропагандистську літературу ОУН.
Д.Квецко був автором більшости статей, написав документи «Програмові вимоги УНФ» і «Наші завдання». Проект програми витікав із положень Програми ОУН(б), прийнятої на її III Зборі. Становище України в документах оцінювалося як колоніальне. Відкидаючи комуністичну доктрину і практику, Д.Квецко вважав, що у вільних країнах Заходу відбувається соціалізація громадських виробничих відносин. Для України він пропонував незалежний самостійний розвиток у вигляді «народного соціалізму», дуже близького до реалій західноєвропейської соціал-демократії.
Від імені УНФ властям УРСР і СРСР були надіслані документи «Меморандум 23 з'їздові КПРС» і «Заява УНФ» з політичними вимогами організації (дійшли до адресатів).
Заарештований 21 березня (інша версія — 23 березня) 1967 року. Показів не давав.
27 листопада того ж року на закритому виїзному засіданні Верховного Суду УРСР в Івано-Франківську був засуджений за звинуваченням у «зраді Батьківщини» та створенні антирадянської організації за ст. 56 і 64 КК УРСР до 20 років позбавлення волі з утриманням перших 5 років у тюрмі (відбував їх у Владимирському централі), 10 років виправної трудової колонії суворого режиму (у 1972—1975 рр. його утримували в таборі ЖХ-385/17-А в Мордовії, потім у Пермських таборах) і ще 5 років після цього був на засланні (м. Чуна, Іркутська область).
У таборах проводив акції протесту, голодування, писав політичні заяви, брав участь у передачі матеріалів з ув'язнення на волю.
Червень 1987 р. — вийшов на волю і повернувся на батьківщину. Перебував під наглядом КГБ. Попри це, відновив підпільну діяльність — друкував позацензурні машинописні часописи «Оновлення-87» (5 чисел), «Гомін перебудови» (2 числа), «Альтернатива» (до проголошення незалежності України — 58 чисел).
Останні роки прожив у рідному селі, де й похований.
Джерела та література
- Ю. Д. Зайцев. Квецко Дмитро Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 162. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ю. Д. Зайцев. Квецко Дмитро Миколайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980-х років. — К.: Либідь, 1995. — С. 74-75.
- І. Мищак. Український національний фронт: створення і діяльність // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. — Вип. 16. — К., 2004. — С. 118—127.
- І. Мищак. Дмитро Квецко — ідеолог і натхненник Українського національного фронту // Гілея: науковий вісник. — 2011. — № 55. — С. 167—173.
- А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги. — 1998. — С. 105—140.
- А.Русначенко. Український національний фронт — підпільна група 1960-х років. // Український історичний журнал, 1997, № 4.
- Михаил Хейфец. Бандеровские сыны. // Украинские силуэты. Сучасність, 1983.— C. 213—239.
- Звернення Дмитра Квецька до Президії Верховної Ради СССР // Визвольний шлях, 1979, кн. 1 (370).
- Український Національний Фронт: Дослідження, документи, матеріали. — Львів, 2000.
- Воля і Батьківщина. 1995—1998.
Примітки
- Слово з-під землі: підпільний рух Дмитра Квецка. Збруч (укр.). 7 листопада 2015. Процитовано 19 січня 2022.
- Мищак, Іван (2011). Дмитро Квецко – ідеолог і натхненник Українського національного фронту (українська). Київ: Гілея: науковий вісник. Випуск 55 (12). с. 167 – 173.